| У кожне життя має випасти невеликий дощ
|
| Або так кажуть
|
| Ми бачили свою частку штормів
|
| Ви можете погодитися
|
| Ми вчилися рано, не тримайтеся за них
|
| Речі, які можуть не залишитися
|
| Любіть те, що важливо
|
| І ти для мене найважливіший
|
| Тож, коли вітер задуває й заносить нас
|
| Це що ми скажемо кожному урагану
|
| Любові не потрібен дах
|
| Любові не потрібні чотири стіни
|
| Ви можете сказати моє ім’я
|
| Я прийду, коли ти подзвониш
|
| Тож нехай бурі налітають
|
| Хай летить черепиця
|
| Любов — це не паркан, який ми побудували навколо свого життя
|
| І де б ми не були, я в порядку
|
| Копаємо підвали, закладаємо мішки з піском
|
| Сідайте в скло і пакуйте старий фургон
|
| Ми прислухаємося до попереджень, поки не вирушимо за місто
|
| Але нам не завжди це вдається
|
| Іноді нас обганяють
|
| Ми не такі швидкі, як кожна хмара воронки
|
| Тож коли лунає сирена і коли ми закриваємо очі
|
| Це що ми говоримо закрученому небу
|
| Любові не потрібен дах
|
| Любові не потрібні чотири стіни
|
| Ви можете сказати моє ім’я
|
| Я прийду, коли ти подзвониш
|
| Тож нехай бурі налітають
|
| Хай летить черепиця
|
| Любов — це не паркан, який ми побудували навколо свого життя
|
| І де б ми не були, я в порядку
|
| Один день на лузі
|
| Я зупинюся там, де росте старий дуб
|
| Я покладу кілька жовтих квітів для вас
|
| Або, можливо, ви покладете їх для мене
|
| І ось що ми скажемо тому старому дереву
|
| Любові не потрібен дах
|
| Любові не потрібні чотири стіни
|
| Ви можете сказати моє ім’я
|
| Я прийду, коли ти подзвониш
|
| Тож нехай гілки згинаються
|
| Танець на вітрі
|
| Прошепотіти всі спогади до ночі
|
| Бо де б ми не були, я в порядку |