Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Jag la min mor i jorden, виконавця - Mikael Wiehe. Пісня з альбому Sevilla, у жанрі ПопДата випуску: 31.12.1997
Лейбл звукозапису: MNW
Мова пісні: Шведський
Jag la min mor i jorden(оригінал) |
| Jag la min mor i jorden |
| en tidig sommardag |
| En burk med lite aska |
| det var vad som fanns kvar |
| av alla hennes drömmar |
| av hela hennes värld |
| av allt som höll oss samman |
| och bände oss isär |
| Jag fällde inga tårar |
| Jag kände ingen sorg |
| Jag stod och såg i marken |
| som var så kall och hård |
| Jag tänkte på min barndom |
| för länge sen en gång |
| Jag nickade till avsked |
| Sen gick jag därifrån |
| Hon kom till mej på natten |
| Vi gick i en arkad |
| Det var nånstans i Florens |
| Det var bara hon och jag |
| Hennes ögon låg i skugga |
| Men jag visste att hon såg |
| Och jag berätta' allt, jag tigit om |
| i alla tysta år |
| Jag berätta' om den kärlek |
| jag alltid velat ha |
| Jag berätta' om den längtan |
| jag burit varje dag |
| Jag berätta' om min saknad |
| som aldrig fick nåt slut |
| Och hon såg på mej och lyssnade |
| som hon aldrig gjort förut |
| Sen tog hon mina händer |
| som om det fanns ett svar |
| och strök mej över håret |
| som då, när jag var barn |
| Hon öppna' sina armar |
| och vagga' mej och sjöng |
| Och jag grät för att jag visste |
| att det bara var en dröm |
| Jag vaknade på morgonen |
| med rummet fyllt av sol |
| med hjärtat fyllt av oro |
| och sängen fylld av jord |
| Det finns så många frågor |
| som aldrig får nå't svar |
| Men hur det än har varit |
| så är jag hennes barn |
| (переклад) |
| Я поклав маму в землю |
| ранній літній день |
| Банка з невеликою кількістю золи |
| це те, що залишилося |
| всіх її мрій |
| всього її світу |
| всього, що тримало нас разом |
| і розірвав нас |
| Я не лила сліз |
| Я не відчув смутку |
| Я стояв і дивився на землю |
| який був таким холодним і важким |
| Я думав про своє дитинство |
| колись давно |
| Я кивнув на прощання |
| Тоді я пішов |
| Вона прийшла до мене вночі |
| Ми пішли в аркаду |
| Це було десь у Флоренції |
| Були тільки вона і я |
| Її очі були в тіні |
| Але я знав, що вона бачила |
| І я вам кажу, про все промовчав |
| в усі тихі роки |
| Я розповідаю про це кохання |
| Я завжди хотів |
| Я кажу тобі про ту тугу |
| Я носив кожен день |
| Я говорю тобі про свою втрату |
| якому ніколи не було кінця |
| А вона дивилася на мене і слухала |
| чого вона ніколи раніше не робила |
| Тоді вона взяла мене за руки |
| ніби була відповідь |
| і гладила моє волосся |
| як тоді, коли я був дитиною |
| Вона розкрила обійми |
| і качати мене і співати |
| І я плакала, бо знала |
| що це був лише сон |
| Я прокинувся вранці |
| з кімнатою, наповненою сонцем |
| із серцем, наповненим тривогою |
| і ложе заповнене землею |
| Є так багато питань |
| який ніколи не отримає відповіді |
| Але як би там не було |
| тому я її дитина |