| О, мені потрібен мій біль
|
| Не забирайте це
|
| Мій сум робить мене особливим
|
| Ви хочете, щоб я написав вам ще одну сумну пісню?
|
| Ви б цього хотіли?
|
| Ви хочете, щоб я сказав вам, що ми ніколи не будемо належати
|
| Ви б цього хотіли?
|
| Бо правда в тому, що ми нічим не відрізняємося від інших
|
| Носячи наші ридливі історії, як кольори
|
| Правда в тому, що нам це подобається, нам тут подобається
|
| Я боюся, у нас краще, ніж ми випускаємо
|
| Тебе нудить від того, як ми живемо?
|
| Ми скажемо, що ми подолали це, але ми-
|
| Не можна скасувати шрами
|
| Усе вгору і вниз у наших серцях
|
| Не можу забути, що це відчувало, коли все розвалилося
|
| І ми говоримо про велику гру, наче хочемо виправитися
|
| У нашій в’язниці, створеній болю
|
| Тільки обдурюємо себе
|
| Я хочу закричати свою хвору душу живцем
|
| Я хочу дивитися тобі мертвою в очі
|
| Ти думав, що ти один такий? |
| Єдиний? |
| Єдиний?
|
| Ми всі продовжуємо намагатися розібратися
|
| Божевілля, яке ми колись любили
|
| Ми порізали наше життя, намагаючись відкласти ніж
|
| Намагається підійняти бій
|
| Тебе нудить від того, як ми живемо?
|
| Ми скажемо, що ми подолали це, але ми-
|
| Не можна скасувати шрами
|
| Усе вгору і вниз у наших серцях
|
| Не можу забути, що це відчувало, коли все розвалилося
|
| І ми говоримо про велику гру, наче хочемо виправитися
|
| У нашій в’язниці, створеній болю
|
| Тільки обдурюємо себе
|
| О, мені потрібен мій біль
|
| Не забирайте це
|
| Мій сум робить мене особливим
|
| О, мені потрібен мій біль
|
| Не забирайте це
|
| Мій сум робить мене особливим
|
| Бо правда в тому, що ми нічим не відрізняємося від інших
|
| Правда в тому, що нам це подобається, нам тут подобається
|
| Я боюся, у нас краще, ніж ми випускаємо
|
| Не можна скасувати шрами
|
| Усе вгору і вниз у наших серцях
|
| Не можу забути, що це відчувало, коли все розвалилося
|
| І ми говоримо про велику гру, наче хочемо виправитися
|
| У нашій в’язниці, створеній болю
|
| Тільки обдурюємо себе
|
| Не можна скасувати шрами
|
| Усе вгору і вниз у наших серцях
|
| Не можу забути, що це відчувало, коли все розвалилося
|
| І ми говоримо про велику гру, наче хочемо виправитися
|
| У нашій в’язниці, створеній болю
|
| Тільки обдурюємо себе |