| Я лежав догори ногами і бачив небо
|
| Ви кажете, що я не знаю, як поводитися
|
| Що серед інших я не знаю, як бути
|
| Що я занадто живу по-своєму, я, я
|
| Я, що хочу просто лягти під своїм медовим деревом
|
| Тепер, коли я навчився сприймати життя таким, яким воно є
|
| Тепер, коли я навчився жити уві сні
|
| Навіть якщо мрія про те
|
| я досі не знаю
|
| А ти кажеш, що Бог мене за це покарає
|
| Так, ви кажете, Бог покарає мене за це
|
| Здається, ви не перебільшуєте, ви не думаєте, що можете зробити помилку
|
| Ви, хто не можете залишити мене в спокої, принаймні спробуйте зрозуміти
|
| Як я вас розумію
|
| Ви, хто мені не довіряє, знаєте, як пояснити чому
|
| Ви можете знати, що ідея страшна, коли вона не зручна
|
| Але ти не бачиш, що в черзі вже нікого немає
|
| А небо вище 2000
|
| Ви кажете, що я збуджуюсь дарма
|
| І що я не можу зрозуміти людей
|
| Ви кажете, що я занадто далеко і це
|
| Для мене помилка ніколи не важлива
|
| Тоді ти кажеш, що Бог покарає мене за це
|
| Так, ти кажеш, що Бог покарає мене за це
|
| Але ви, здається, не перебільшуєте, ви не думаєте, що ви можете бути неправі
|
| Ти, який не можеш залишити мене в спокої, але хоча б спробуй зрозуміти
|
| Як я вас розумію
|
| Ви, хто мені не довіряє, можете пояснити чому
|
| Ви можете знати, що ідея страшна, коли вона не зручна
|
| Та чи не бачиш, у черзі вже нікого немає
|
| А небо вище 2000
|
| Ви, хто мені не довіряє, можете пояснити чому
|
| Ви можете знати, що ідея страшна, коли вона не зручна
|
| Та чи не бачиш, у черзі вже нікого немає
|
| А небо вище 2000
|
| Небо вище 2000
|
| Небо вище 2000
|
| Ви не вірите, що можете пояснити чому
|
| Ви можете знати, що ідея страшна, коли вона не зручна
|
| Та чи не бачиш, у черзі вже нікого немає
|
| А небо вище 2000 |