| Якось у знаменитому Дагомисі,
|
| Прокинувся я в тумані солодких снів.
|
| А в цей час друг мій — рудий Мисик
|
| Громив валютки святкових лихів.
|
| На цей раз йому попалися шведи,
|
| Він ним втирав палений антиквар.
|
| І відзначали шведи День Перемоги,
|
| А Рудий наш підраховував навар.
|
| Приспів:
|
| Відлітають, відлітають роки,
|
| Набираючи швидкість на ходу.
|
| І за кожен день моєї свободи
|
| Хтось відповідає нагорі.
|
| А як ламали з рудим ми валюту,
|
| Змінюючи крони, марки на рублі.
|
| І я свою улюблену Анюту,
|
| Завжди возив у аул на шашлики.
|
| І був цей час золотий,
|
| І виходило все у нас ніштяк.
|
| А польських братів, пам'ятаєте таке?
|
| Шпурляли через Львівський прохідняк.
|
| Приспів:
|
| Відлітають, відлітають роки,
|
| Набираючи швидкість на ходу.
|
| І за кожен день моєї свободи
|
| Хтось відповідає нагорі.
|
| Я бачив, як узбецьких бавовноводів,
|
| Відомих усім, героїв соцпраці,
|
| Під Інтуристом у ясну погоду,
|
| Поставила знайома шпана.
|
| Вони тоді і самі не вдуплилися,
|
| Як золоті зірки і годинник.
|
| За п'ять хвилин кудись випарувалися
|
| Майже в центрі міста Москви.
|
| Приспів:
|
| Відлітають, відлітають роки,
|
| Набираючи швидкість на ходу.
|
| І за кожен день моєї свободи
|
| Хтось відповідає нагорі.
|
| Закрилися замки за дядьком Рудим,
|
| І я п'ятерик повний відмотав.
|
| Але на свою долю я не ображений,
|
| А я її собі не вибирав.
|
| Приспів:
|
| Відлітають, відлітають роки,
|
| Набираючи швидкість на ходу.
|
| І за кожен день моєї свободи
|
| Хтось відповідає нагорі.
|
| Відлітають, відлітають роки,
|
| Набираючи швидкість на ходу.
|
| І за кожен день моєї свободи
|
| Хтось відповідає нагорі.
|
| Хтось відповідає нагорі. |