| Синє небо приймає мене
|
| знову в свої обійми.
|
| Я вільний як раніше, я ніби дитя,
|
| що з'явився, тільки, на світло.
|
| Я як птах лечу високо над землею,
|
| і зверху на людей дивлячись,
|
| Розумію, як багато вони втрачають
|
| від того, що у них крил немає.
|
| Я ніколи не повернуся назад на землю,
|
| Я вічно житиму серед хмар…
|
| Мене кличе небо, і тільки йому я послухаю,
|
| Воно навік позбавить мене від земних оков!
|
| Мої крила несуть мене крізь хмари,
|
| до сяючого у висоті Сонця;
|
| Я лікую через зоряну веселку снів,
|
| що з'явилася після дощу.
|
| І я чую навколо себе дивні звуки,
|
| кличу в далечінь голоси ...
|
| Я лікую, і мене не турбують ті муки,
|
| які давала земля.
|
| Я ніколи не повернуся назад на землю,
|
| Я вічно житиму серед хмар…
|
| Мене кличе небо, і тільки йому я послухаю,
|
| Воно навік позбавить мене від земних оков!
|
| Чорні ангели звуть мене в пекло,
|
| білі ангели в Рай…
|
| Але я впевнений, що моє місце тут
|
| і я сказав їм, прощай!
|
| Я не настільки грішний для пекла,
|
| і не готов для входу в Едем,
|
| Я житиму в цьому сонячному небі,
|
| і загину там на землі.
|
| Я ніколи не думав про небесну свободу,
|
| Я ніколи не літав уночі уві сні,
|
| І про том, що зараз відчуваю в небосхилі,
|
| Я ніколи не мріяв на грішній землі. |