Переклад тексту пісні Реквием - Дети лабиринта

Реквием (оригінал)

Посмотри на часы, их стрелки стоят,
и всё вокруг нас потеряло свой цвет…
Пойми, ничего не вернуть уж назад.
Она умерла, ее больше нет…
Звонкий детский смех вдали
эхом стал слезам твоим…
Посмотри мне в глаза и в них растворись.
Мы с тобою должны друг другу помочь
выжить как-то теперь.
Мы остались одни…
В миг разбила нам жизнь та злосчастная ночь.
В небесах гудит набат —
спутник всех людских утрат…
Прошу, перестань себя укорять,
твердить то, что ты виновата во всем…
О том, что случилось, никто не мог знать…
на все воля божья, и ты не причем!
Ты видишь, я стал в одночасье седым,
Мое сердце разбилось, громко звеня.
Горе душу пронзает жалом своим.
Я боюсь то, что смерть заберет и тебя…
Обними меня крепче, останься со мной!
Мы не должны роптать на судьбу…
Жалость к себе приносит лишь боль,
Бесконечная скорбь тянет камнем ко дну…
Посмотри, как сегодня звезды блестят,
Это дочь наша смотрит с высоких небес…
Ее никогда не вернуть уж назад…
Как прекрасен этот таинственный блеск!
Звонкий детский смех вдали
эхом стал слезам моим…
(ноябрь, декабрь 2001)

(переклад)

Подивися на годинник, їх стрілки стоять,
і все навколо нас втратило свій колір...
Зрозумій, нічого не повернути вже.
Вона померла, її більше немає ...
Дзвінкий дитячий сміх вдалині
луною став сльозам твоїм.
Подивись мені в очі і в них розчинись.
Ми з тобою повинні один одному допомогти
вижити якось тепер.
Ми залишилися одні…
У мить розбило нам життя та злощасна ніч.
У небесах гуде сполох
супутник всіх людських втрат…
Прошу, перестань себе докоряти,
твердити те, що ти винна у всьому…
Про те, що трапилося, ніхто не міг знати…
на все воля божа, і ти не до чого!
Ти бачиш, я став в одночас сивим,
Моє серце розбилося, голосно брязкаючи.
Горе душу пронизує своїм жалом.
Я боюся те, що смерть забере і тебе...
Обійми мене міцніше, залишись зі мною!
Ми не маємо нарікати на долю…
Жалість до себе приносить лише біль,
Нескінченна скорбота тягне каменем до дна...
Подивися, як сьогодні зірки блищать,
Це дочка наша дивиться з високих небес…
Її ніколи не повернути вже назад...
Який прекрасний цей таємничий блиск!
Дзвінкий дитячий сміх вдалині
луною став сльозам моїм...
(листопад, грудень 2001)