| Тисяча кричить від подиву
|
| Мільйон молиться «Боже, чи міг би ти дати нам знак?»
|
| Це важкий тягар, під яким ми перебуваємо
|
| Якщо ти несеш своє, я несу своє
|
| Який гарний, який солодкий звук
|
| Коли я покладу ці печалі й це бідне серце
|
| Сподіваюся, це завжди знаходило мене
|
| Я був сліпий, але тепер бачу
|
| Ми не більше миті
|
| Ми назавжди, і це факт
|
| У радості, надії та голоді
|
| Словами та ділами, які ми не можемо повернути
|
| Який гарний, який солодкий звук
|
| Коли я покладу ці печалі й це бідне серце
|
| Сподіваюся, це завжди знаходило мене
|
| Я був сліпий, але тепер бачу
|
| Куди ми йти далі
|
| І що це означає
|
| Чи є досконале божевілля чи віра
|
| Він вірить у те, що не можна побачити
|
| Який гарний, який солодкий звук
|
| Коли я покладу ці печалі й це бідне серце
|
| Сподіваюся, це завжди знаходило мене
|
| Я був сліпий, але тепер бачу
|
| Тож простягніть руку, як вівтарі
|
| Ми покликані бути тут
|
| І ми покликані запитати, чому
|
| Якщо тільки піднятися й захитатися
|
| Якби лише видати один великий крик
|
| Який гарний, який солодкий звук
|
| Коли я покладу ці печалі й це бідне серце
|
| Сподіваюся, це завжди знаходило мене
|
| Я був сліпий, але тепер бачу |