| Смеялась осень безмятежная,
| Сміялася осінь безтурботна,
|
| Фокстротом медленно шурша…
| Фокстротом повільно шаруділо.
|
| Мы звали зиму белоснежную,
| Ми кликали зиму білу,
|
| Но вот в беспамятстве она.
| Але ось у непритомності вона.
|
| Кричали шалую по имени,
| Кричали пусту на ім'я,
|
| Корили под смешным дождём…
| Корили під смішним дощем.
|
| И все ж несчастную мы приняли,
| І все ж таки нещасну ми прийняли,
|
| Забывшись удивлённым сном.
| Забувши здивований сном.
|
| Поздняя зима,
| Пізня зима,
|
| Поздняя такая.
| Пізня така.
|
| Поздняя любовь
| Пізнє кохання
|
| На осколках тает.
| На уламках тане.
|
| Поздняя зима
| Пізня зима
|
| Время догоняет.
| Час наздоганяє.
|
| Поздняя любовь
| Пізнє кохання
|
| В двух шагах от рая…
| За два кроки від раю…
|
| Январь по-царски был помилован:
| Січень по-царськи був помилований:
|
| Под утро все же выпал снег
| Під ранок все ж таки випав сніг
|
| И все деревья - в белых лилиях…
| І всі дерева – у білих ліліях…
|
| Так расписался счастья век.
| Так розписався щастя повік.
|
| Спеши ко мне, скользя фокстротами,
| Поспішай до мене, ковзаючи фокстротами,
|
| Забыв про алгебру судьбы.
| Забувши про алгебру долі.
|
| Мы в осень – просто пешеходами
| Ми восени – просто пішоходами
|
| И конькобежцы – у зимы…
| І ковзаняри – біля зими…
|
| Поздняя зима,
| Пізня зима,
|
| Поздняя такая.
| Пізня така.
|
| Поздняя любовь
| Пізнє кохання
|
| На осколках тает.
| На уламках тане.
|
| Поздняя зима
| Пізня зима
|
| Время догоняет.
| Час наздоганяє.
|
| Поздняя любовь
| Пізнє кохання
|
| В двух шагах от рая…
| За два кроки від раю…
|
| Поздняя зима,
| Пізня зима,
|
| Поздняя такая.
| Пізня така.
|
| Поздняя любовь
| Пізнє кохання
|
| На осколках тает.
| На уламках тане.
|
| Поздняя зима
| Пізня зима
|
| Время догоняет.
| Час наздоганяє.
|
| Поздняя любовь
| Пізнє кохання
|
| В двух шагах от рая…
| За два кроки від раю…
|
| Поздняя зима... | Пізня зима... |