| У таксопарку все в запарку, женемо смуту геть,
|
| Не повернувся Сеня Павлов, він працював у ніч,
|
| Пролетіло після зміни кілька годин,
|
| Нема тачки, нема Сені, нажили діл.
|
| Може дівки, може горілка, мало чого?
|
| Їздив він завжди під сотку, був трохи того,
|
| У житті різне буває - узяв шалене замовлення,
|
| Зв'язку немає, і жере очима всіх начальник нас.
|
| Приспів:
|
| Вітер торкнеться струни мокрих проводів,
|
| Хлопне двері і от— зелене око згасло,
|
| Бережи себе там серед доріг,
|
| Бережи таксист від кюветів трас.
|
| А механік Козин Павло, краще б не дишав,
|
| Мовляв про Сеню — строгих правил, хто б того не знав,
|
| Згадав випадок, як віз Сеня двох типів у Казань,
|
| Згадав, ну, а нам не легше обстановка погань.
|
| Немає в зведенні, немає в лікарні, вдома теж шиш,
|
| Раптом біда знайшла таксиста, або ти пустуєш?
|
| Де ти Сеня, Сеня Павлов легка душа?
|
| Під язик кладе таблетку старшого гаража.
|
| Приспів:
|
| Вітер торкнеться струни мокрих проводів,
|
| Хлопне двері і от— зелене око згасло,
|
| Бережи себе там серед доріг,
|
| Бережи таксист від кюветів трас.
|
| Тут дзвінок, біжить начальник риссю в кабінет,
|
| 205-й кілометр, біля мосту кювет,
|
| добираємося до місця, гірше нема чекати…
|
| ось він Сеня, а із серця фінки рукоять.
|
| О, потрапило, як це, роки, хто ж зміг,
|
| Повернути його дорогу так від життя в сторону,
|
| І сигналили сумно Сеню ми везли,
|
| Під клаксонів звук прощальний наших усіх таксі.
|
| Приспів:
|
| Вітер торкнеться струни мокрих проводів,
|
| Хлопне двері і от— зелене око згасло,
|
| Бережи себе там серед доріг,
|
| Бережи таксист від кюветів трас.
|
| Вітер торкнеться струни мокрих проводів,
|
| Хлопне двері і от— зелене око згасло,
|
| Бережи себе там серед доріг,
|
| Бережи таксист від кюветів трас. |