| Коли не потрібно зайвих слів.
|
| Їх багато, тільки все не ті,
|
| Щоб ними висловити кохання
|
| На повсякденній метушні.
|
| Хоч до країв, хоч через край,
|
| Тебе мені мало байдуже.
|
| Не сумніваючись, вибирай,
|
| За нас давно все вирішено.
|
| Коли вже не потрібно зайвих слів,
|
| Я губ твоїх торкаюся трохи дихаючи,
|
| І без страховки падаю в любов,
|
| І тоне в нереальності душа.
|
| Коли вже не потрібно зайвих слів,
|
| Заплющ очі, ми з вічністю на «ти»
|
| Гостріше бритви каміння берегів,
|
| І душу може лише любов врятувати.
|
| Коли не потрібно зайвих слів,
|
| Знову мої до тебе шляху.
|
| У срібла рідних скронь
|
| Дрібнять усі слова «вибач».
|
| І випивши ніжності вино
|
| Від щастя навколо голова.
|
| Дотик один
|
| Нам скаже більше ніж слова.
|
| Коли вже не потрібно зайвих слів,
|
| Я губ твоїх торкаюся трохи дихаючи,
|
| І без страховки падаю в любов,
|
| І тоне в нереальності душа.
|
| Коли вже не потрібно зайвих слів,
|
| Заплющ очі, ми з вічністю на «ти»
|
| Гостріше бритви каміння берегів,
|
| І душу може лише любов врятувати.
|
| Коли вже не потрібно зайвих слів… |