Переклад тексту пісні Проводы - Евгений Григорьев – Жека

Проводы (оригінал)

Я провожаю утро, в тумане перламутра,
В нём осень на прощанье лизнёт мне сердце желтизной,
Я провожаю вечер, и тополя, как свечи,
Заплакали печально, хоть не по мне, но надо мной.
И не хватает сердца дожить, ушедшим память дорожит.
Я провожаю листья, и их круженье лисье,
Отыгранное напрочь, метнётся в даль, струной звеня,
Девчонок, что любили, Санька, с кем так дружили,
Я провожаю их, ну, а они в ответ — меня.
Хватило бы лишь сердца дожить, ушедшим память дорожит.
Припев:
Проводы-проводы, инеем смолоду, проседь-синева,
Вьются кружева в косы.
Годы как вороны, да во все стороны, без следа, а я,
Шлёпаю душой босой.
Я провожаю юность, деньков беспечных дурость,
Но берегов далёких, остры родимые края,
Бренчанием гитары, чтобы привычкой старой,
Вернувшись, снова всё опять, опять начать с нуля,
Хватило бы лишь сердца дожить, ушедшим память дорожит.
Припев:
Проводы-проводы, инеем смолоду, проседь-синева,
Вьются кружева в косы.
Годы как вороны, да во все стороны, без следа, а я,
Шлёпаю душой босой.
Проводы-проводы, инеем смолоду, проседь-синева,
Вьются кружева в косы.
Годы как вороны, да во все стороны, без следа, а я,
Шлёпаю душой босой.
Годы как вороны, да во все стороны, без следа, а я,
Шлёпаю душой босой.

Проводы (переклад)

Я проводжу ранок, у тумані перламутру,
У ньому осінь на прощання лизне мені серце жовтизною,
Я проводжу вечір, і тополь, як свічки,
Заплакали сумно, хоч не по мені, але наді мною.
І не хватає серця дожити, тим, хто пішов, пам'ять дорожить.
Я проводжу листя,і их кружіння лисяче,
Відігране геть-чисто, метнеться в далечінь, струною ланки,
Дівчат, що любили, Санько, з ким так товаришували,
Я проводжу їх, ну, а вони у відповідь мене.
Вистачило лише серця дожити, тим, хто пішов, пам'ять дорожить.
Приспів:
Проводи-проводи, інеєм змолоду, просідь-синева,
В'ються мережива в коси.
Роки як ворони, так во всі сторони, без сліду, а я,
Шлепаю душею босою.
Я проводжу юність, днів безтурботних дурість,
Але берегів далеких, гострі рідні краї,
Брінканням гітари, щоб звичкою старої,
Повернувшись, знову все знову, знову почати з нуля,
Вистачило лише серця дожити, тим, хто пішов, пам'ять дорожить.
Приспів:
Проводи-проводи, інеєм змолоду, просідь-синева,
В'ються мережива в коси.
Роки як ворони, так во всі сторони, без сліду, а я,
Шлепаю душею босою.
Проводи-проводи, інеєм змолоду, просідь-синева,
В'ються мережива в коси.
Роки як ворони, так во всі сторони, без сліду, а я,
Шлепаю душею босою.
Роки як ворони, так во всі сторони, без сліду, а я,
Шлепаю душею босою.