| Хлопець отримав термін,
|
| Якось спіткнувся якось не о камінь,
|
| Але в душі жив його Бог,
|
| Листи він писав із зони мамі.
|
| Мамочка моя, ось уже й рік я відсидів,
|
| Бережи себе, життя шалене надалі не мій спадок.
|
| Приспів:
|
| Не забув горобину біля будинку— Ні!
|
| Жаліла доля мене кропивою — Так!
|
| Продзвенить дзвінок, і я повернуся до тебе,
|
| Шлях додому вкаже мені твоя любов,
|
| Жала доля кропивою так.
|
| Плакав дощ, обпалював сніг,
|
| У небі вежі замість дзвонів,
|
| Бачив Бог та ось переглянув,
|
| Те, що хлопець серйозно хворий.
|
| Мамочка моя, терміну половина перейшла,
|
| Адже осінь недаремно, ягоди горобини підпалила?
|
| Приспів:
|
| Не забув горобину біля будинку— Ні!
|
| Жаліла доля мене кропивою — Так!
|
| Продзвенить дзвінок, і я повернуся до тебе,
|
| Шлях додому вкаже мені твоя любов,
|
| Жала доля кропивою так.
|
| І коли закінчився термін,
|
| Він у своїй останній колисці,
|
| Слухав, як співав дзвінок
|
| Ніжним дзвоном березневої краплі.
|
| Мамочка моя, я вже лікую в рідний край,
|
| Краплями дощу, піснею, в ній ти заспівала: «Засинай…»
|
| Приспів:
|
| Не забув горобину біля будинку— Ні!
|
| Жаліла доля мене кропивою — Так!
|
| Продзвенить дзвінок, і я повернуся до тебе,
|
| Шлях додому вкаже мені твоя любов,
|
| Жаліла доля кропивою — Так. |