Переклад тексту пісні Баллада о чайках - Евгений Григорьев – Жека

Баллада о чайках (оригінал)

Берег жжёт бесшабашным подошвы,
И надув кораблям паруса,
Отправляет их в путь по морским бездорожьям,
Маякам, прослезивши глаза.
А когда маяки исчезают,
Горизонты размыв пеленой,
Люди жизни себе у морей покупают,
Соблазнившись немалой ценой.
Припев:
А чайки сверху, с облаков,
Кричат, как души моряков,
Оставшихся, в плену у дна морского,
Вас мало так, сорвиголов,
Пусть все живут -не в глаз, а в бровь,
А вы, не оставайтесь дома!
Можно дома, на тёплых диванах,
Мир с пульта на экране включать,
А их солят насквозь все шторма океанов,
А им чайки тревожно кричат,
А потом, дна касается якорь,
И причаливши к бухте родной,
Посчитавшись, поймут, что не всякий,
Из команды вернулся домой.
Припев:
А чайки сверху, с облаков,
Кричат, как души моряков,
Оставшихся, в плену у дна морского,
Вас мало так, сорвиголов,
Пусть все живут -не в глаз, а в бровь,
А вы, не оставайтесь дома!
А у тех, кто в пучине лежали
Успокоившись в толще воды,
Души в брызгах огней над волною взлетали,
Пополняя пернатых ряды.
Крылья в небе, крестов наподобие,
Над поверженной гладью морей,
Расклевали своим изголовьем
Слёзы жён, седину матерей.
Не найти ни одной мне причины,
Чтобы душу двум крыльям отдать,
И прорвавшись со дна сквозь немую пучину
Криком над парусами летать.
Бесшабашность давно в небылицах,
И людей я таких не встречал,
Лишь ночами зачем-то мне снится
Что я с ними тонул и летал.
Припев:
А чайки сверху, с облаков,
Кричат, как души моряков,
Оставшихся, в плену у дна морского,
Вас мало так, сорвиголов,
Пусть все живут -не в глаз, а в бровь,
А вы, не оставайтесь дома!
А вы, не оставайтесь дома!

(переклад)

Берег палить безшабашною підошви,
І надувши кораблям вітрила,
Відправляє їх у шлях по морських бездоріжжях,
Маякам, розплакавши очі.
А коли маяки зникають,
Горизонти розмив пеленою,
Люди життя собі у морів купують,
Спокусившись чималою ціною.
Приспів:
А чайки зверху, з хмар,
Кричать, як душі моряків,
Тих, що залишилися, в полоні біля дна морського,
Вас мало так, зірвиголов,
Нехай усі живуть -не в очі, а в бров,
А ви, не залишайтеся вдома!
Можна вдома, на теплих диванах,
Світ з пульта на екрані включати,
А их солять наскрізь усі шторми океанів,
А ім чайки тривожно кричать,
А потім, дна стосується якір,
І причаливши до бухти рідної,
Порахувавшись, зрозуміють, що не кожен,
З команди повернувся додому.
Приспів:
А чайки зверху, з хмар,
Кричать, як душі моряків,
Тих, що залишилися, в полоні біля дна морського,
Вас мало так, зірвиголов,
Нехай усі живуть -не в очі, а в бров,
А ви, не залишайтеся вдома!
А у тих, хто в безодні лежали
Заспокоївшись у товщі води,
Душі в бризках вогнів над хвилею злітали,
Поповнюючи пернатих ряди.
Крила в небі, хрестів на кшталт,
Над поваленою гладдю морів,
Розклеювали своїм узголів'ям
Сльози дружин, сивину матерів.
Не знайти жодної причини,
Щоб душу двом крилам віддати,
І прорвавшись з дна крізь німу безодню
Криком над вітрилами літати.
Безшабашність давно в небилицях,
І людей я таких не зустрічав,
Лише ночами навіщось мені сниться
Що я з ними тонув і літав.
Приспів:
А чайки зверху, з хмар,
Кричать, як душі моряків,
Тих, що залишилися, в полоні біля дна морського,
Вас мало так, зірвиголов,
Нехай усі живуть -не в очі, а в бров,
А ви, не залишайтеся вдома!
А ви, не залишайтеся вдома!