| С каждым словом всё дальше.
| З кожним словом усе далі.
|
| Мы думали выстроить мост,
| Ми думали збудувати міст,
|
| Он из берега рос, он тянулся за строчкой строка.
| Він з берега ріс, він тягнувся за рядком рядок.
|
| Нас пугала река, мы спешили достроить его, на века, на века, чтобы больше уже ничего
| Нас лякала річка, ми поспішали добудувати його, на віки, на віки, щоб більше нічого
|
| Не бояться. | Не боятися. |
| И пальцами хрупкие буквы держа,
| І пальцями тендітні літери тримаючи,
|
| Мы смотрели, как мост разрастался, как вдаль уезжал,
| Ми дивилися, як міст розростався, як у далечінь їхав,
|
| И всё больше писали, друг друга касаясь едва ли,
| І все більше писали, один одного торкаючись навряд чи,
|
| Словно был недостаток в строительных слов материале.
| Неначе був недолік у будівельних слів матеріалі.
|
| Мы не знали, что в той суете, в постоянных бегах
| Ми не знали, що в тій метушні, у постійних бігах
|
| Был просчёт. | Був прорахувати. |
| Мост разросся и стал отдалять берега.
| Міст розрісся і став віддаляти береги.
|
| Обмелела река. | Обміліла річка. |
| Виадука немая громада
| Віадука німа громада
|
| Равнодушно плелась в никуда, недоступное взгляду.
| Байдуже плелася в нікуди, недоступне погляду.
|
| Не вернуть тишины предначальной, в моста чертежи
| Не повернути тиші попередньої, до мосту креслення
|
| Не боясь перегрузок, другие слова не вложить.
| Не боячись перевантажень, інші слова не вкласти.
|
| Высыхают ручьи. | Висихають струмки. |
| И боясь оглянуться назад,
| І боячись озирнутися назад,
|
| Мы молчим, потому что нам нечего больше сказать. | Ми мовчимо, бо нам нічого більше сказати. |