| Ветер осенний тихо стонет и плачет,
| Вітер осінній тихо стогне і плаче,
|
| В домике том, что стоит у реки.
| У будиночку тому, що стоїть біля річки.
|
| Там маленький мальчик тянет ручонки
| Там маленький хлопчик тягне рученята
|
| И хочет он маму свою разбудить:
| І хоче він маму свою розбудити:
|
| Мама, ты спишь, а тебя одевают
| Мамо, ти спиш, а тебе одягають
|
| В белый какой-то непонятный наряд.
| У біле якесь незрозуміле вбрання.
|
| Люди чужие молитвы читают,
| Люди чужі молитви читають,
|
| А свечи из воска ой как тускло горят:
| А свічки з воску ой як тьмяно горять:
|
| Папа, скажи, почему мать не дышит,
| Тату, скажи, чому мати не дихає,
|
| Глазки закрыты, и рука холодна.
| Очі закриті, і рука холодна.
|
| Сколько я плачу, а мама не слышит —
| Скільки я плачу, а мама не чує
|
| Значит, она разлюбила меня…
| Значить, вона розлюбила мене.
|
| Мальчик, не плачь, не тревожь мою душу,
| Хлопчик, не плач, не тривож мою душу,
|
| Каждое слово терзает меня.
| Кожне слово мучить мене.
|
| Нет у нас мамы, нет у нас счастья,
| Ні у нас нас мами, немає у нас щастя,
|
| Нет у нас мамы, она умерла…
| Ні в нас мами, вона померла ...
|
| Лишь полдень наступит, гроб с телом выносят
| Лише опівдні настане, труну з тілом виносять
|
| И раздается тот жалобный крик:
| І лунає той жалібний крик:
|
| Люди чужие, отдайте мне маму,
| Люди чужі, дайте мені маму,
|
| Как тяжело без нее будет жить…
| Як важко без неї житиме...
|
| Ветер осенний тихо стонет и плачет,
| Вітер осінній тихо стогне і плаче,
|
| В домике том, что стоит у реки.
| У будиночку тому, що стоїть біля річки.
|
| Там маленький мальчик тянет ручонки
| Там маленький хлопчик тягне рученята
|
| И хочет он маму свою разбудить… | І хоче він маму свою розбудити... |