Переклад тексту пісні Судьба воровская - Виктор Петлюра

Судьба воровская (оригінал)

Белобрысый парнишка
Плачет, сидя на нарах,
Перед ним лежит фото
Его бабушки старой.
Она внука растила
Вместо пьяницы-дочки,
Одевала, кормила,
Называла сыночком.
Она внука растила
Вместо пьяницы-дочки,
Одевала, кормила,
Называла сыночком.
В детстве был он послушный,
Помогал ей по дому,
А потом пропадать стал
По друзьям и знакомым.
Поманила парнишку
Вдаль судьба воровская,
И его затянула
Жизнь такая шальная.
Поманила парнишку
Вдаль судьба воровская,
И его затянула
Жизнь такая шальная.
Но однажды удача
От него отвернулась,
И налётчиков шайка
На засаду наткнулась.
Не гулять ему больше
И не видеть уж дома —
Впереди небо в клетку
И суровая зона.
На суде вдруг увидел
Свою бабушку в зале,
Подошла она робко,
Тихо внуку сказала:
«Ох, какой стал красивый,
Похудел только очень…»
И, вздохнув, прошептала:
«Как же это, сыночек?»
«Ох, какой стал красивый,
Похудел только очень…»
И, вздохнув, прошептала:
«Как же это, сыночек?»
И писала старушка
Письма в зону парнишке:
«Уродилась картошка
И поспели уж вишни.
Без тебя вот, сыночек,
Всё собрать не успела…»
Он не знал, что давно уж
Она сильно болела.
Без тебя вот, сыночек,
Всё собрать не успела…"
Он не знал, что давно уж
Она сильно болела.
Вот письмо получает,
Почерк в нём незнакомый.
И узнал, что никто уж
Там не ждёт его дома.
Перед смертью старушка
Сокрушалася очень,
Что не свиделась с внуком
На прощание разочек.
Перед смертью старушка
Сокрушалася очень,
Что не свиделась с внуком
На прощание разочек.
Белобрысый парнишка
Плачет, сидя на нарах.
Перед ним лежит фото
Его бабушки старой.
Ещё долгие годы
Будет слышать средь ночи
Её ласковый голос:
«Как здоровье, сыночек?»
Ещё долгие годы
Будет слышать средь ночи
Её ласковый голос:
«Как здоровье, сыночек?»

Судьба воровская (переклад)

Білобрисий хлопчина
Плаче, сидячи на нарах,
Перед ним лежить фото
Його бабусі старі.
Вона онука ростила
Замість п'яниці-дочки,
Одягала, годувала,
Називала синочком.
Вона онука ростила
Замість п'яниці-дочки,
Одягала, годувала,
Називала синочком.
У дитинстві був він слухняний,
Допомагав їй по дому,
А потім пропадати став
По друзям і знайомим.
Поманила хлопця
Вдалину доля злодійська,
І його затягнула
Життя таке шалене.
Поманила хлопця
Вдалину доля злодійська,
І його затягнула
Життя таке шалене.
Але одного разу успіх
Від нього відвернулась,
І нальотчиків зграя
На засідку натрапила.
Не гуляти йому більше
І не бачити вже вдома —
Попереду небо в клітину
І сувора зона.
На суді раптом побачив
Свою бабусю в залі,
Підійшла вона несміливо,
Тихо онукові сказала:
«Ох, який став гарний,
Схуд тільки дуже ... »
І, зітхнувши, прошепотіла:
«Як це, синочку?»
«Ох, який став гарний,
Схуд тільки дуже ... »
І, зітхнувши, прошепотіла:
«Як це, синочку?»
І писала старенька
Листи в зону хлопчині:
«Уродилася картопля
І встигли вже вишні.
Без тебе ось, синочку,
Все зібрати не встигла…»
Він не знав, що давно вже
Вона дуже хворіла.
Без тебе ось, синочку,
Все зібрати не встигла…"
Він не знав, що давно вже
Вона дуже хворіла.
Ось лист отримує,
Почерк у ньому незнайомий.
І дізнався, що ніхто вже
Там не чекає його вдома.
Перед смертю старенька
Сокрушалася дуже,
Що не побачилася з онуком
На прощання разочок.
Перед смертю старенька
Сокрушалася дуже,
Що не побачилася з онуком
На прощання разочок.
Білобрисий хлопчина
Плаче, сидячи на нарах.
Перед ним лежить фото
Його бабусі старі.
Ще довгі роки
Чутиме серед ночі
Її ласкавий голос:
«Як здоров'я, синочку?»
Ще довгі роки
Чутиме серед ночі
Її ласкавий голос:
«Як здоров'я, синочку?»