| До смерті, братики, я люблю свою столицю, | 
| На мою думку, так краще немає, ніж матінка Москва. | 
| І нехай Париж чи Нью-Йорк комусь сниться, | 
| Мені закордон цей зовсім не потрібний. | 
| Нехай кажуть, що життя рівень відмінний | 
| Домоглися там капіталісти за бугром, | 
| Але вам відповість кожен хлопець столичний, | 
| Що немає миліших на світі, ніж рідний будинок. | 
| Приспів: | 
| Не продам, не віддам нікому, | 
| Свою російську душу, друзі, я, | 
| Не продам, не віддам нікому, | 
| Ви хоч бийте, хоч ріжте мене! | 
| І даремно ви хвалите їх тамтешній МакДоналдс, | 
| Ні, бутерброди ці, братики, не жертва, | 
| Куди корисніші продукти з гастронома | 
| І для шлунків наших, і для гаманця. | 
| Нехай хороші всі ваші ганчірки та машини, | 
| Та й у нас є похвалитися чим на суперечку: | 
| Ганяють тачки наші на будь-якому бензині, | 
| А шити вміємо ми не гірше, ніж Діор. | 
| Приспів: | 
| Не продам, не віддам нікому, | 
| Свою російську душу, друзі, я, | 
| Не продам, не віддам нікому, | 
| Ви хоч бийте, хоч ріжте мене! | 
| Нещодавно був у нас у гостях мужик зі Штатів, | 
| Він 10 років як новий російський емігрант, | 
| Весь вечір життя своє хвалив, але раптом заплакав: | 
| Сказав, що вовком виє від туги він там. | 
| А тут куди не глянь — скрізь рідні особи, | 
| І вдень і вночі раді мені завжди друзі, | 
| Бідою і радістю мені є з ким поділитися, | 
| І міцно тримає на ногах мене земля. | 
| Приспів: | 
| Не продам, не віддам нікому, | 
| Свою російську душу, друзі, я, | 
| Не продам, не віддам нікому, | 
| Ви хоч бийте, хоч ріжте мене! |