| До смерті, братики, я люблю свою столицю,
|
| На мою думку, так краще немає, ніж матінка Москва.
|
| І нехай Париж чи Нью-Йорк комусь сниться,
|
| Мені закордон цей зовсім не потрібний.
|
| Нехай кажуть, що життя рівень відмінний
|
| Домоглися там капіталісти за бугром,
|
| Але вам відповість кожен хлопець столичний,
|
| Що немає миліших на світі, ніж рідний будинок.
|
| Приспів:
|
| Не продам, не віддам нікому,
|
| Свою російську душу, друзі, я,
|
| Не продам, не віддам нікому,
|
| Ви хоч бийте, хоч ріжте мене!
|
| І даремно ви хвалите їх тамтешній МакДоналдс,
|
| Ні, бутерброди ці, братики, не жертва,
|
| Куди корисніші продукти з гастронома
|
| І для шлунків наших, і для гаманця.
|
| Нехай хороші всі ваші ганчірки та машини,
|
| Та й у нас є похвалитися чим на суперечку:
|
| Ганяють тачки наші на будь-якому бензині,
|
| А шити вміємо ми не гірше, ніж Діор.
|
| Приспів:
|
| Не продам, не віддам нікому,
|
| Свою російську душу, друзі, я,
|
| Не продам, не віддам нікому,
|
| Ви хоч бийте, хоч ріжте мене!
|
| Нещодавно був у нас у гостях мужик зі Штатів,
|
| Він 10 років як новий російський емігрант,
|
| Весь вечір життя своє хвалив, але раптом заплакав:
|
| Сказав, що вовком виє від туги він там.
|
| А тут куди не глянь — скрізь рідні особи,
|
| І вдень і вночі раді мені завжди друзі,
|
| Бідою і радістю мені є з ким поділитися,
|
| І міцно тримає на ногах мене земля.
|
| Приспів:
|
| Не продам, не віддам нікому,
|
| Свою російську душу, друзі, я,
|
| Не продам, не віддам нікому,
|
| Ви хоч бийте, хоч ріжте мене! |