Переклад тексту пісні Последний шанс - Светлана Копылова

Последний шанс (оригінал)

Его душа томилась в преисподней,
Хоть праведником он по жизни был:
Ни словом никому не делал больно,
А только всех жалел и всех любил.
Но вот настал момент освобожденья,
Когда Иисус Распятый в ад сошёл
И кающихся всех, без исключенья,
Освободив от уз, с Собой увёл,
Но праведник печалился немного,
Хоть радостью весь лик его сиял:
Родная мать не каялась пред Богом,
И Бог её с Собою в рай не взял.
И, подойдя к Его престолу, робко
У Господа за мать он попросил.
Но Бог сказал: «Не место, сын мой добрый,
В раю тому, кто лишь себя любил».
Но праведник, мученья ада помня,
И всей своей душой жалея мать,
Взывая к милосердию, упорно
Стал о её спасеньи умолять.
— Ну, хорошо, — Господь ему ответил, —
Я дам её душе последний шанс!
И повелел Он, чтобы ангел Света
Спустился в преисподнюю тотчас.
И вот она за ангела схватилась
И стала подниматься к небесам.
А за неё другие уцепились:
— И нам последний шанс!
И нам… и нам!..
Не в силах скрыть, как было ей досадно,
Она других пыталась оттолкнуть,
И падали с проклятьями обратно
В бесовский мрак и дьявольскую жуть.
Чем больше в ад людей она вернула,
Тем ангел тяжелее делал взмах.
Но вот она последнего столкнула,
И сил не стало в ангельских крылах.
И падала под тяжестью греховной,
Туда, откуда нет пути назад…
Вот также мы своею нелюбовью
Мостим себе подчас дорогу в ад!
Но человек свободен от рожденья,
И коль сумеем мы стяжать любовь,
Появится надежда на спасенье
И вера в то, что будет с нами Бог!

(переклад)

Його душа томилася в пекло,
Хоч праведником він по життя був:
Ні словом нікому не робив боляче,
А тільки всіх шкодував і всіх любив.
Але ось настав момент визволення,
Коли Ісус Розп'ятий у пекло зійшов
І тих, хто кається всіх, без винятку,
Звільнивши від уз, із собою відвів,
Але праведник сумував трохи,
Хоч радістю все обличчя його сяяло:
Рідна мати не каялася перед Богом,
І Бог її з Собою в рай не взяв.
І, підійшовши до Його престолу, несміливо
У Господа за мати він попросив.
Але Бог сказав: «Не місце, сину мій добрий,
Враю тому, хто лише себе любив».
Але праведник, муки пекла пам'ятаючи,
І всею своєю душею шкодуючи мати,
Закликаючи до милосердя, наполегливо
Став про її спасіння благати.
— Ну, добре, — Господь відповів йому, —
Я дам її душі останній шанс!
І наказав Він, щоб ангел Світла
Спустився в пекло відразу.
І ось вона за ангела схопилася
І стала підніматися до небес.
А за неї інші вчепилися:
— І нам останній шанс!
І нам... і нам!..
Не в силах приховати, як було їй прикро,
Вона інших намагалася відштовхнути,
І падали з прокльонами назад
У бісову мороку і диявольську жах.
Чим більше в пекло людей вона повернула,
Тим ангел важче робив помах.
Але ось вона останнього зіштовхнула,
І сил не стало в ангельських крилах.
І падала під тяжкістю гріховною,
Туди, звідки немає шляху назад.
Ось також ми своєю нелюбов'ю
Мостимо собі часом дорогу в пекло!
Але людина вільна від народження,
І якщо зуміємо ми отримати любов,
З'явиться надія на порятунок
І віра в то, що буде з нами Бог!