Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Хватит, виконавця - ST1M.
Дата випуску: 25.03.2021
Мова пісні: Російська мова
Хватит(оригінал) |
Жизнь топит быстрой рекой |
Контрольный выстрел? |
Легко! |
Не всем из нас суждено однажды |
Наверх отбыть стариком |
Счастье недалеко, но нам не дали код |
И снова кого-то огненным шаром |
Выплюнул в небо Меконг |
Это выход из комы |
А не выход искомый |
Наши следы у подножия рая |
Но время засыплет песком их |
Да, путь выпал рисковый |
И те, кто остались на нём навсегда |
Нами будут забыты не скоро |
Кресты вдоль дорог |
Луковицы церквей |
И лица, которые нам иногда |
Будут сниться теперь |
Эти сны – всё что есть |
Оттого и ценней |
Может хватит? |
Скольких ты заберёшь ещё братьев? |
Остановись, прошу, всего ради |
Сил уже больше нет, Божья Матерь. |
Может хватит? |
А? |
Горсть земли в кулаке |
Боль – скорби апологет |
Жизнь убирает с доски фигуры |
Не заменив их никем |
Они покинули мир как пришли – налегке |
Ещё сиять бы их маякам |
Время пустить бы вспять, но никак |
И мы надеемся, что когда-нибудь |
Встретим там их наверняка |
Всех тех чьи имена на венках на века |
Стенания небес |
Превращаются в грязь под подошвой |
Ведь и с нами, и без |
Человечество дальше свой праздник продолжит |
Пир во время чумы |
Всё проявится позже |
Как шрамы на коже |
(переклад) |
Життя топить швидкою річкою |
Контрольний постріл? |
Легко! |
Не всім з нас судилося одного разу |
Вгору відбути старим |
Щастя недалеко, але нам не дали код |
І знову когось вогненною кулею |
Виплюнув у небо Меконг |
Це вихід із коми |
А не вихід шуканий |
Наші сліди біля підніжжя раю |
Але час засипле піском їх |
Так, шлях випав ризиковий |
І ті, хто залишився на ньому назавжди |
Нами будуть забуті не скоро |
Хрести вздовж доріг |
Цибулини церков |
І особи, які нам іноді |
Снитимуться тепер |
Ці сни – все що є |
Тому і цінніше |
Може вистачить? |
Скільки ти забереш ще братів? |
Зупинися, прошу, заради всього |
Сил уже немає, Божа Мати. |
Може вистачить? |
А? |
Жменя землі у кулаку |
Біль – скорботи апологет |
Життя прибирає з дошки фігури |
Не замінивши їх ніким |
Вони покинули світ як прийшли – без нічого |
Ще сяяти б їхнім маякам |
Час пустити назад, але ніяк |
І ми сподіваємося, що колись |
Зустрінемо там їх напевно |
Усіх тих чиї імена на вінках на віки |
Стінання небес |
Перетворюються на бруд під підошвою |
Адже і з нами, і без |
Людство далі своє свято продовжить |
Бенкет під час чуми |
Все проявиться пізніше |
Як шрами на шкірі |