| Мій дорогий друже, якщо я заспіваю тобі цю пісню
|
| Ви почуєте це з неба?
|
| Я все ще тут, у цьому потворному місці
|
| Але ось куди я прямую
|
| Коли вам скажуть, що я йду, будь ласка, зачекайте мене
|
| Перед будинком, в якому я буду жити
|
| І коли Ісус проводить мене до дверей
|
| Нарешті я можу побачити вас знову
|
| Це правда, що моє серце було розбито на двоє
|
| У той день, коли я попрощався з вами
|
| І я ношу біль у груді
|
| Поки Ісус не створить усе нове
|
| Ті, кого ми любили, залишилися перед нами
|
| Мабуть, був у невимовному захваті
|
| Коли ти пробігла через ворота і в королівство
|
| І до ніг мого Господа
|
| Раз хворий і кволий, раз слабкий і блідий
|
| Тепер зроблений досконалим і новим
|
| Більше не боліти й плакати, ломитися й вмирати
|
| Нарешті додому в обіймах того, хто вас любить
|
| Коли ти біжиш і граєш у світлі Сина
|
| Тримай мене у своєму серці й розумі
|
| Не знаю як, не знаю коли
|
| Але я залишаю це холодне місце позаду
|
| Як болить моє серце, думаючи про день
|
| Коли моя віра нарешті стане зір
|
| Коли натовп розійдеться і підбадьорить, коли я прийду
|
| Коли я проходжу до світла
|
| І мій Батько, моя любов, Ісус, мій Цар
|
| У Своїй славі сидить на Своїм троні
|
| Візьміть мене на Його обійми, поки натовп вітає та співає
|
| І скажіть: «Молодець дитина, ласкаво просимо додому»
|
| І Він проведе мене до будинку, який Він побудував
|
| З любов’ю Батька і дотиком столярів
|
| Ти підбіжиш до мене, і я знову обійму тебе
|
| Щодо мого друга, я так сумую за тобою |