Переклад тексту пісні Случайная связь - Сергей Трофимов

Случайная связь (оригінал)

Подполковник Матвей Сухостроченко
Прибыл поездом в город Москву
Получить повышенье досрочное
И в столице пожить наяву.
А Москва, словно девка беспутная,
Предложила свое сатисфэ,
Расстелив одеяло лоскутное
Кабаков, казино и кафе.
Подполковник вошёл в заведение
Под названьем «Последний приют»,
Где под вечер всегда с наслаждением
Подполковников любят и ждут.
Официантка с глазами и талией
Обдала ароматом «Шанель»,
А Матвей вспомнил жинку Наталию
И вонзил в себя первый коктейль.
Вдруг гитара взорвалась аккордами,
И на сцену с блестящим шестом
Вышла женщина с пышными формами
И порочно очерченным ртом.
И, скользя по шесту ягодицами,
Как по ветке лианы питон,
Вдруг сняла с себя лифчик батистовый
И швырнула ему на погон.
Подполковник бывал в ситуациях
И умел распорядиться собой,
Но сейчас находился в прострации,
Выбивая морзянку ногой.
А пред ним, максимально приближенно,
Так сказать, возле самых зрачков,
Колыхалися груди бесстыжие
С механизмом взведённых сосков.
Как потом говорили в милиции,
Подполковник творил чудеса:
Разорвал на себе амуницию
И метался в семейных трусах,
Официанток хватал за округлости,
Предлагая случайную связь,
Позволял себе всякие глупости,
Безмятежно шутя и резвясь.
А наутро, икая отчаянно,
Подполковник просил пистолет
И, страдая похмельным раскаяньем,
Поминутно ходил в туалет.
А за тёмным тюремным окошечком,
Чуть припудрив помятость лица,
Оживала Москва понемножечку,
Не заметив потери бойца.

(переклад)

Підполковник Матвій Сухостроченко
Прибув поїздом до міста Москви
Отримати дострокове підвищення
І в столиці пожити наяву.
А Москва, немов дівка безпутна,
Запропонувала своє сатисфе,
Розстеливши ковдру клаптеву
Кабаків, казино та кафе.
Підполковник увійшов до закладу
Під назвою «Останній притулок»,
Де надвечір завжди з насолодою
Підполковників люблять і чекають.
Офіціантка з очами та талією
Обдала ароматом «Шанель»,
А Матвей згадав жінку Наталію
І встромив у себе перший коктейль.
Раптом гітара вибухнула акордами,
І на сцену з блискучою жердиною
Вийшла жінка з пишними формами
І порочно окресленим ротом.
І, ковзаючи по шоста сідницями,
Як по вітці ліани пітон,
Раптом зняла з себе ліфчик батистовий
І шпурнула йому на погон.
Підполковник бував у ситуаціях
І умів розпорядитися собою,
Але зараз перебував у пространції,
Вибиваючи морзянку ногою.
А перед ним, максимально наближено,
Так би мовити, біля самих зіниць,
Колихалися груди безсоромні
З механізмом зведених сосків.
Як потім говорили в міліції,
Підполковник творив чудеса:
Розірвав на собі амуніцію
І метався в сімейних трусах,
Офіціанток хапав за округлості,
Пропонуючи випадковий зв'язок,
Дозволяв собі всякі дурниці,
Безтурботно жартома і резвеючись.
А на ранок, яка відчайдушно,
Підполковник просив пістолет
І, страждаючи на похмільне каяття,
Похвилинно ходив у туалет.
А за темним тюремним віконцем,
Трохи припудривши пом'ятість обличчя,
Оживала Москва потроху,
Не помітивши втрати бійця.