Переклад тексту пісні Сантехник - Сергей Трофимов

Сантехник (оригінал)

Сизокрылый сантехник Егоров
Снизошел до меня поутру
Чтоб избавить клозет
От засоров и проделать в клоаке дыру.
От него исходило сиянье
И струилася в мир благодать
И, наверно в своё оправданье
Я велел ему водки подать.
Он поднял запотевшую стопку,
Оттопырив мизинец кривой
И плеснул содержимое в глотку,
По-славянски мотнув головой.
И ломая мундштук папиросы,
Не сводя с меня праведных глаз
Озадачил наивным вопросом —
Как, мол, вышло такое у вас.
А я ему отвечал, заикаясь,
Дескать — ходим порой по нужде.
И сливаем по-варварски, каюсь,
Всё что в пищу негодно уже.
А еще я в сортире ночами
Перечитывал Горького «Мать».
И клозет испоганил бычками,
Не умея с собой совладать.
Он внимал моему откровенью
Как Герасим над бедной Муму.
Ну, а я, обуян вдохновеньем,
Исповедовал душу ему.
Говорил о знакомых-засранцах,
О любовницах с вечной нуждой
И о том, как однажды во Франции
Стырил лифчик у немки одной.
Я рыдал, что хотел стать героем,
Но с одышкой героем не стать,
Что до свадьбы был первыи плейбоем,
А теперь стал плебею подстать.
Что с годами во внешности Леля
Всё видней иорданский анфас.
И жена потихонько наглеет,
Как арабы у сектора Газ.
Он вздохнул и ушел в непогоду,
Величав и лучист как Грааль,
А в клозете струилися воды,
Унося моё прошлое вдаль.
Ну, а я, из дерьма возродившись,
Устремленный к сиянью небес.
Оду пел о ниспосланных свыше
Сизокрылых архангелах ДЭЗ.

(переклад)

Сизокрилий сантехнік Єгоров
Зійшов до мене вранці
Щоб позбавити клозету
Від засмічень і зробити в клоаку дірку.
Від нього виходило сяйво
І струїлась у світ благодать
І, мабуть, у своє виправдання
Я наказав йому горілки подати.
Він підняв запітнілу стопку,
Відстовбуривши мізинець кривий
І хлюпнув вміст у ковтку,
По-слов'янськи хитнувши головою.
І ламаючи мундштук цигарки,
Не зводячи з мене праведних очей
Здивував наївним питанням —
Як, мовляв, вийшло таке у вас.
А я му відповідав, заїкаючись,
Мовляв — ходимо часом по потребі.
І зливаємо по-варварськи, каюся,
Все що в їжу вже негідно.
А ще я в сортирі ночами
Перечитував Горького "Мати".
І клозет споганив бичками,
Не вміючи з собою впоратися.
Він уважав моє одкровення
Як Герасим над бідною Муму.
Ну, а я, опанований натхненням,
Сповідав душу йому.
Говорив про знайомих-засранців,
Про коханки з вічною злиднями
І про том, як одного разу у Франції
Стирав ліфчик у німкені однієї.
Я ридав, що хотів стати героєм,
Але з задишкою героєм не стати,
Що до весілля був першим плейбоєм,
А тепер став плебею підстати.
Що з роками у зовнішності Леля
Все видніше йорданський анфас.
І дружина помалу нахабніє,
Як араби у сектора Газ.
Він зітхнув і пішов у непогоду,
Величав і лучист як Грааль,
А в клозеті струїлися води,
Забираючи моє минуле вдалину.
Ну, а я, з лайна відродившись,
Спрямований до сяйви небес.
Оду співав про посланих згори
Сизокрилі архангели ДЕЗ.