Переклад тексту пісні Рыбалка - Сергей Трофимов

Рыбалка (оригінал)

Я приехал порыбачить
На Серёгину на дачу,
На подлещика в июле самый клёв.
Рыбу манкою повадил,
На мели садки приладил,
И заснул под ожидаемый улов.
А рыба стала нынче ушлой,
Жадной, хитрой, непослушной,
На крючки её вовек не подсечёшь,
Но к моей ядрёной каше
На обойном клее нашем
Так пристанет, что зубилом не собьёшь.
Припев:
А речка вдаль бежит, тихо плещется,
Мне осётр стопудовый мерещится.
Пригревало, припекало,
Я очнулся, как попало,
В сапоге жужжала сонная пчела.
Поплавок ушёл под воду,
Леску в сторону поводит —
Видать, наживка, как всегда не подвела.
Я, как мог, собрался с силой
И давай тянуть удило,
От нахлынувших предчувствий сам не свой.
Вдруг удило стало дыбом
И всплыла большая рыба
Почему-то с человечьей головой.
Я застыл, дрожа в коленях,
А она мне: «Здравствуй, Сеня,
Неужели про русалок не слыхал?
Я теперь — твоя добыча,
Ну хотя бы для приличья
Ты б не дёргал так за леску-то нахал!
Я ж дитя любви печальной —
Мать плотва, отец Чапаев,
И, хотя всю жизнь проплавала в реке,
О тебе мечтала, Сеня,
До последнего мгновенья
Заходясь в своей русалочьей тоске…»
Припев:
А речка вдаль бежит, тихо плещется,
Мне осётр стопудовый мерещится.
«…Ты, я знаю, разведённый,
Женской лаской обойдённый,
Так чего ж тебе особенно терять?
Будем вместе плавать кролем
Вдоль по водному раздолью
И в порыве страсти в омуты нырять.
Ни налогов, ни зарплаты,
Ни родни, ни депутатов,
И рыбалка, что не снилась никому…
Ну и я, конечно, тоже
Хоть по пояс, но пригожа,
Под хвостом, поверь, всё тоже по уму!»
Припев:
А речка вдаль бежит, тихо плещется,
Мне уж вовсе чертовщина мерещатся.
Тут пчела впилась мне в ногу,
Я очнулся, слава Богу,
Хватанул стакан, потом ещё другой.
Ни удила, ни русалки —
Только я в похмелье жалком
И с распухшею, зудящею ногой.
Было это иль не было,
Кто стащил моё удило —
Суть не в том, а в поученьи детворе:
На охоте и рыбалке,
Чтоб не чудились русалки,
Никогда не пейте водку на жаре!

Рыбалка (переклад)

Я приїхав порибалити
На Серьогін на дачу,
На підліщика в липні самий кльов.
Рибу манкою повадив,
На мілині садки приладив,
І заснув під очікуваний улов.
А риба стала нині минулою,
Жадібний, хитрий, неслухняний,
На гачки її повік не підсічеш,
Але до моєї ядреної каші
На облійному клеї нашому
Так пристане, що зубилом не зіб'єш.
Приспів:
А річка вдалину біжить, тихо плескається,
Мені осетр стопудовий мерехтить.
Пригрівало, припікало,
Я опритомнів, як попало,
В чоботі дзижчала сонна бджола.
Поплавець пішов під воду,
Ліску в бік веде —
Видно, наживка, як завжди не підвела.
Я, як міг, зібрався з силою
І давай тягнути удило,
Від нахлинувших передчуттів сам не свій.
Раптом вудило стало дибки
І спливла велика риба
Чомусь із людською головою.
Я застиг, тремтячи в колінах,
А вона мені: «Привіт, Сеню,
Невже про русалок не чув?
Я тепер — твій видобуток,
Ну хоча би для пристойності
Ти б не смикав так за ліску-то нахаба!
Я ж дитя любові сумної —
Мати плотва, отець Чапаєв,
І, хоч усе життя проплавала в ріці,
Про тебе мріяла, Сеня,
До останньої миті
Заходячи в своєї русалочої тузі ... »
Приспів:
А річка вдалину біжить, тихо плескається,
Мені осетр стопудовий мерехтить.
«…Ти, я знаю, розлучений,
Жіночою ласкою обійдений,
То чого тобі особливо втрачати?
Будемо разом плавати кролем
Вздовж по водному роздоллю
І в пориві пристрасті в вир пірнати.
Ні податків, ні зарплати,
Ні рідні, ні депутатів,
І рибалка, що не снилася нікому...
Ну і я, звичайно, теж
Хоч по пояс, але пригожа,
Під хвостом, повір, все теж розуму!»
Приспів:
А річка вдалину біжить, тихо плескається,
Мені вже зовсім чортівня мерехтить.
Тут бджола вп'ялася мені в ногу,
Я опритомнів, дякувати Богу,
Хапнув склянку, потім ще іншу.
Ні вудила, ні русалки —
Тільки я в похмілля шкода
І з розпухлою, сверблячою ногою.
Було це чи не було,
Хто стягнув моє вудило—
Суть не в том, а в навчання дітлахам:
На полюванні та рибалці,
Щоб не чудилися русалки,
Ніколи не пийте горілку на спеку!