Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Посвящение поэту, виконавця - Сергей Трофимов. Пісня з альбому Бард авангард, у жанрі Шансон
Дата випуску: 15.10.2002
Лейбл звукозапису: Классик Компани
Мова пісні: Російська мова
Посвящение поэту(оригінал) |
У поэта душа высока, |
Как орбита космических станций. |
У поэта дырявый карман |
И расходы жены на семью. |
Сын поэта — фанат ЦСКА. |
И от гула футбольных трансляций |
Муза-сволочь свалила в туман, |
Не оставив визитку свою. |
Для домашних он — тихий садист |
С диким взглядом врача-акушера, |
Хоть бы в доме ножи наточил, |
Хоть бы гвоздь вколотил в табурет. |
Вон у Люськи сосед — онанист |
На эротике сделал карьеру, |
Ты б хоть педикам хит настрочил, |
Но куда там — серьёзный поэт. |
А на днях у поэта в гостях |
Был прозаик Эжен Несознанской. |
Кушал водку и горько рыдал |
О святой православной Руси. |
А потом матерился, крестясь, |
Стукнул тёщу селёдкой исландской |
И под жуткий семейный скандал |
Был отправлен домой на такси. |
Ах, какая же, право, тоска |
В человеке искать бесконечность |
И терзать благозвучный минор, |
Задыхаясь в казённой петле. |
Но вонзается в небо строка. |
Заставляя угрюмую вечность, |
Обратить на мгновенье свой взор |
К вопиющей от боли земле. |
У поэта душа высока… |
(переклад) |
У поета душа висока, |
Як орбіта космічних станцій. |
У поета дірява кишеня |
І витрати дружини на сім'ю. |
Син поета - фанат ЦСКА. |
І від гулу футбольних трансляцій |
Муза-сволота звалила в туман, |
Не залишивши візитівку свою. |
Для домашніх він— тихий садист |
З диким поглядом лікаря-акушера, |
Хоч би в будинку ножі наточив, |
Хоч би цвях забив у табурет. |
Он у Люські сусід — онаніст |
На еротиці зробив кар'єру, |
Ти б хоч педикам хіт налаштував, |
Але куди там — серйозний поет. |
А на днях у поета в гостях |
Був прозаїк Ежен Несознанський. |
Кушував горілку і гірко ридав |
Про святу православну Русь. |
А потім матюкався, хрестячись, |
Стукнув тещу оселедцем ісландським |
І під жахливий сімейний скандал |
Був відправлений додому на таксі. |
Ах, яка, право, туга |
У людині шукати нескінченність |
І терзати милозвучний мінор, |
Задихаючись у казённой петлі. |
Але встромляється в небо рядок. |
Примушуючи похмуру вічність, |
Звернути на мить свій погляд |
До кричущої від болю землі. |
У поета душа висока… |