| Коли моя душа порветься від натуги,
|
| Істрепана вкрай про гострі кути,
|
| Дай, Господи, скласти мені голову за інших,
|
| Влетівши на всьому скаку в безмовності сірої імли.
|
| Ми були заодно, ми жили воєдино,
|
| І в житті, як один, стояли на своєму,
|
| Ділячи весь світ на дві нерівні половини.
|
| Усі тих, хто проти нас, і тих, хто ні до чого.
|
| Доросліша не щодня у пожежі російської смути,
|
| Нам рано довелося шукати себе у бою,
|
| Змінюючи ціле століття на коротку хвилину,
|
| В яку ми всі стояли на краю.
|
| Без віри, без провини, без племені, без роду,
|
| Як дика трава на згарищі днів,
|
| Ми виросли у свою особливу породу.
|
| Хто чесний, той і правий, хто правий, той і сильніший.
|
| Приспів:
|
| Ким ми були для Вітчизни?
|
| Чи не відповість нам жоден суддя.
|
| Шкода, що міру нашого життя
|
| Ми зрозуміємо з життя йдучи.
|
| Коли-небудь потім настане Божий час
|
| І мудра Любов піде на царський престол.
|
| І хтось ніби нас закине ногу в стремено,
|
| Щоб їхати не на лайку, а до Бога на уклін.
|
| Але нині цілий світ іде на нас війною,
|
| Він чує нашу кров, тим гірше для нього.
|
| Душа моя чиста, друзі мої зі мною,
|
| Отже, ми ще подивимося, хто кого.
|
| Приспів:
|
| Ким ми були для Вітчизни?
|
| Чи не відповість нам жоден суддя.
|
| Шкода, що міру нашого життя
|
| Ми зрозуміємо з життя йдучи.
|
| Ми зрозуміємо, з життя йдучи. |