Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Исповедь, виконавця - Сергей Трофимов.
Мова пісні: Російська мова
Исповедь(оригінал) |
«Я люблю, исповедую, верую — |
Не за страх, а за боль, что во мне. |
И за это плачу полной мерою, |
Не торгуясь с судьбою в цене. |
Ты прости меня, Господи, праведный, |
Что на свете живу сгоряча, |
Просто рвется душа моя на люди |
Под тяжелый топор палача. |
Можно быть похитрей и посдержанней |
(Нынче модно ходить в холуях), |
Называть дурака проповедником |
И топить свою совесть в рублях. |
Только мне почему-то не хочется, |
Чаевые зажав в кулаках, |
Называть полудурка высочеством, |
Скаля рот аж до хруста в висках. |
Можно встать в стороне у обочины |
И в народе прослыть мудрецом, |
И на людях скрывать чревоточины |
Под муляжным терновым венцом. |
А во мне черный бес с белым ангелом |
Бьются насмерть в жестоком бою: |
То ищу я иконы да ладана, |
То грешу на погибель свою. |
И пускай перед злыми химерами |
Мир забылся в тупом полусне |
Я люблю, исповедую, верую — |
Не за страх, а за боль что во мне. |
Ты прости меня, Господи, праведный, |
Что на свете живу сгоряча: |
Просто рвется душа моя на люди |
Под тяжелый топор палача». |
(переклад) |
«Я люблю, сповідую, вірую — |
Не за страх, а за біль, що у мені. |
І за це плачу повною мірою, |
Не торгуючись із долею в ціні. |
Ти пробач мені, Господи, праведний, |
Що на світі живу з гарячого, |
Просто рветься душа моя на люди |
Під важку сокиру ката. |
Можна бути хитрішим і стриманіше |
(Сьогодні модно ходити в холуях), |
Називати дурня проповідником |
І топити своє сумління в рублях. |
Тільки мені чомусь не хочеться, |
Чайові затиснувши в кулаках, |
Називати напівдурня високістю, |
Скалячи рот аж до кришталю в скронях. |
Можна стати в стороні у обочини |
І в народі прославитися мудрецем, |
І на людях приховувати чревоточини |
Під муляжним терновим вінцем. |
А мені чорний біс з білим ангелом |
Б'ються на смерть у жорсткому бою: |
То шукаю я ікони та ладана, |
То грішу на загибель свою. |
І нехай перед злими химерами |
Світ забувся в тупому півсні |
Я люблю, сповідую, вірую — |
Не за страх, а за біль що у мені. |
Ти пробач мені, Господи, праведний, |
Що на світі живу з гарячого: |
Просто рветься душа моя на люди |
Під важку сокиру ката». |