| А мені би все кинути, поїхати в Канаду —
|
| Туди, де індіанці шмалять косяки
|
| І хапнути на всі груди заряд самосаду,
|
| Навіки позбавляючись російської туги.
|
| Навік позбавляючись від липкого страху,
|
| Що ти байдужий улюбленій країні —
|
| Краще загинути за плем'я Навахо,
|
| З тупим томагавком у сутулій спині.
|
| Краще забути в шорсткому вігвамі,
|
| Терплячи незручності в індіанському побуті,
|
| Чим думати про людей, що нагадували в храмі
|
| І молящих Бога повернути чистоту.
|
| Забути сухозадих, дволиких сатрапів,
|
| Що чекають на мужоложів лікувати простатит
|
| Я б цих сатрапів заслав би в гестапо,
|
| Де бродить із дрекольем фашист-ваххабіт.
|
| О, як безнадійно, смішно: і безглуздо
|
| Мріяти про свободу для російської душі
|
| І чути відповіді суворих держдепів —
|
| Мовляв, усі ви піддонки, злодії, алкаші.
|
| Канада, Канада, пусти обігрітися
|
| Ізгоїв-блукань, осколків Русі
|
| Ми теж індіанці, нам нікуди подітися,
|
| А червоні пики — від віку єси.
|
| А червоні пики — від віку єси. |