Переклад тексту пісні Дождливый этюд - Сергей Трофимов

Дождливый этюд (оригінал)

В городе дождь и некуда деться
Я зависаю в баре на площади.
Дай-ка мне голубь, медовой с перцем
Мы тут надолго, вон как полощет-то.
В зоне пониженного давления
Все мы похоже теперь затворники
Лица без права передвижения
Стайка отловленных беспризорников.
Припев:
В городе дождь и время застыло
Сердце томит ощущение вечности
Кто я такой и что со мной было
Сразу теряет смысл в бесконечности.
Мой первый вдох, одеяло с утятами
Школьный дневник с безнадёжною двойкою
«Прима» бычок в пианино запрятанный
Боже, как сладко-то, боже, как горько!
Припев:
Дождь-дождь барабанит по гулким крышам
Небо попусту не тревожь, всё-равно оно не услышит
Дождь-дождь барабанит по гулким крышам
Небо попусту не тревожь, всё-равно оно не услышит.
В городе дождь, какая досада
Вечно с Атлантики что-то хреновое
Впрочем, наверное, так нам и надо
Чтобы взглянули на вещи по-новому.
Сколько же можно с дубиной под рясою
С комплексом собственной неполноценности
Выпьем-ка Колу, её проклятую
Для осознания несовершенности.
Припев:
В городе дождь — избитая тема
Бардов, поэтов и тихо помешанных
Верящих что за дождём непременно
Солнце воскреснет над душами грешными.
В городе дождь — избитая тема
Бардов, поэтов и тихо помешанных
Верящих что за дождём непременно
Солнце воскреснет над душами грешными.
Дождь-дождь барабанит по гулким крышам
Небо попусту не тревожь, всё-равно оно не услышит…

(переклад)

У місті дощ і нікуди подітися
Я зависаю в барі на площі.
Дай мені голуб, медовий з перцем
Ми тут надовго, он як полоще.
У зоні зниженого тиску
Усі ми схоже тепер самітники
Особи без права пересування
Зграйка відловлених безпритульних.
Приспів:
У місті дощ і час застиг
Серце томить відчуття вічності
Хто я такий і що зі мною було
Відразу втрачає сенс у нескінченності.
Мій перший вдих, ковдра з каченятами
Шкільний щоденник з безнадійною двійкою
«Прима» бичок у піаніно захований
Боже, як солодко, боже, як гірко!
Приспів:
Дощ-дощ барабанить по гулких дахах
Небо марно не тривож, все одно воно не почує
Дощ-дощ барабанить по гулких дахах
Небо даремно не тривож, все одно воно не почує.
У місті дощ, яка досада
Вічно з Атлантики щось хронове
Втім, напевно, так нам і треба
Щоб глянули на речі по-новому.
Скільки ж можна з дубиною під рясом
З комплексом власної неповноцінності
Вип'ємо-но Колу, її прокляту
Для усвідомлення недосконалості.
Приспів:
У місті дощ — побита тема
Бардів, поетів і тихо схиблених
Вірячих що за дощем неодмінно
Сонце воскресне над грішними душами.
У місті дощ — побита тема
Бардів, поетів і тихо схиблених
Вірячих що за дощем неодмінно
Сонце воскресне над грішними душами.
Дощ-дощ барабанить по гулких дахах
Небо даремно не тривож, все одно воно не почує ...