Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Боже, какой пустяк, виконавця - Сергей Трофимов. Дата випуску: 03.05.2022
Мова пісні: Російська мова
Боже, какой пустяк(оригінал) |
| Я вижу небо, в нем тишина, |
| Я поднимаюсь к небу, еле дыша. |
| И вдруг понимаю — это во мне душа. |
| Странное дело, это моя душа. |
| Как нелепо жить вниз головой, |
| Когда такое небо есть надо мной. |
| И кажется, звезды можно достать рукой. |
| Я и не ведал, что этот мир такой. |
| Боже, какой пустяк |
| Сделать хоть раз что-нибудь не так. |
| Выкинуть хлам из дома |
| И старых позвать друзей. |
| Но что-то всерьез менять |
| Не побоясь в мелочах потерять |
| Свободно только небо |
| Над головой моей. |
| Я был богом в прошлую ночь, |
| Я отыскал дорогу и выбежал прочь. |
| Богом стать просто, если уже не в мочь. |
| И не над чем плакать дом покидая в ночь. |
| Но оказалось даже тогда, |
| Что все дороги света ведут в никуда. |
| И даже когда под ногами блестит вода. |
| Бог просто не может странником быть всегда. |
| Припев. |
| Я поднимаю свой воротник, |
| Ругаю дождь и слякоть, будто старик. |
| Бегу за толпою, видно уже привык. |
| И в памяти небо как нереальный блик. |
| Но однажды мне станет легко, |
| И будет все неважно и далеко. |
| Меня примет небо в свой неземной покой. |
| И я стану просто облаком над рекой. |
| Припев. |
| (переклад) |
| Я бачу небо, в ньому тиша, |
| Я піднімаюсь до неба, ледве дихаючи. |
| І раптом розумію — це в мені душа. |
| Дивна річ, це моя душа. |
| Як безглуздо жити вниз головою, |
| Коли таке небо їсти наді мною. |
| І, здається, зірки можна дістати рукою. |
| Я і не знав, що цей світ такий. |
| Боже, яка дрібниця |
| Зробити хоч раз щось не так. |
| Викинути мотлох із будинку |
| І старих покликати друзів. |
| Але щось серйозно змінювати |
| Не побоючись у дрібницях втратити |
| Вільне тільки небо |
| Над головою моєю. |
| Я був богом минулої ночі, |
| Я відшукав дорогу і вибіг геть. |
| Богом стати просто, якщо вже не може. |
| І не над чим плакати будинок покидаючи вночі. |
| Але виявилося навіть тоді, |
| Що всі дороги світла ведуть у нікуди. |
| І навіть коли під ногами блищить вода. |
| Бог просто не може мандрівником бути завжди. |
| Приспів. |
| Я піднімаю свій комір, |
| Лаю дощ і сльоту, наче старий. |
| Біжу за натовпом, видно вже звик. |
| І в пам'яті небо як нереальний відблиск. |
| Але одного разу мені стане легко, |
| І буде все неважливо і далеко. |
| Мене прийме небо в свій неземний спокій. |
| І я стану просто хмарою над річкою. |
| Приспів. |