| Дорогі брати, будьте сильними
|
| Мила сестричко, тримайся
|
| Бідолашний батько, ми мусимо бути солдатами
|
| Скажи мамі, що перед світанком завжди темніше
|
| Але я не можу цього витримати
|
| Ми всі повинні навчитися прощатися
|
| Але я не можу з цим впоратися
|
| Тож не дивіться мені в очі
|
| Я не можу цього витримати
|
| Я не можу бачити, як ти плачеш
|
| Дитина, я скеля, а ти дуб
|
| Але піде дощ і подуть вітер
|
| Вони намагатимуться зморити нас
|
| Вони намагатимуться зламати наші душі
|
| Тож дитинко чіпляйся за мене
|
| І я ніколи не відпущу тебе
|
| Тому що я не можу цього витримати
|
| Ми всі повинні навчитися прощатися
|
| Але я не можу з цим впоратися
|
| Тож не дивіться мені в очі
|
| Я не можу цього витримати
|
| Я не можу бачити, як ти плачеш
|
| Нехай б’ють у барабани
|
| Нехай дудки дмуть
|
| Але, кохана, стримай сльози
|
| Коли ви спостерігаєте за ними
|
| Нехай ми не забуваємо
|
| Як проходить час
|
| Але поки що не показуйте
|
| Тому що я не можу бачити, як ти плачеш
|
| Ні, я не витримаю
|
| Ми всі повинні навчитися прощатися
|
| Але я не можу з цим впоратися
|
| Тож не дивіться мені в очі
|
| Я не можу цього витримати
|
| Я не можу бачити, як ти плачеш |