Переклад тексту пісні Восхождение чёрной луны - Оргия праведников

Восхождение чёрной луны (оригінал)

Из-за дальних гор, из-за древних гор
Да серебряной плетью река рассекала степи скулу.
Белый дрок в костер, бересклет в костер
Над обрывом стою - Боги!
Боги!
Как берег крут!
Мертвой свастикой в небе орел повис
Под крылом кричат ледяные ветра.
Я не вижу, но знаю - он смотрит вниз
На холодный цветок моего костра
Мир припал на брюхо, как волк в кустах,
Мир почувствовал то, что я знаю с весны -
Что приблизилось время Огня в Небесах,
Что приблизился час восхождения чёрной Луны.
Я когда-то был молод - так же, как ты.
Я ходил Путем Солнца - так же, как ты.
Я был Светом и Сутью - так же, как ты.
И был Частью Потока - так же, как ты!
Но с тех пор, как Она подарила мне взор
Леденящие вихри вошли в мои сны
И все чаще мне снились обрыв и костер
И мой танец в сиянии чёрной Луны
Я готов был собакой стеречь ее кров
Ради счастья застыть под хозяйской рукой
Ради права коснуться губами следов
Мне оставленных узкою, легкой стопой
А ночами я плакал, и бил себя в грудь.
Чтоб не слышать, как с каждым сердечным толчком
Проникает все глубже, да в самую суть
Беспощадный, холодный осиновый кол
Бог мой, это не ропот - кто вправе роптать,
Слабой персти ли праха рядиться с Тобой,
Я хочу просто страшно, неслышно сказать -
Ты не дал, я не принял дороги иной,
И в этом мире мне нечего больше терять,
Кроме мертвого чувства предельной вины -
Оттого я пришел сюда петь и плясать
В восходящих потоках сияния чёрной Луны !
Я пришел сюда из-за дальних гор
Ибо ныне я знаю, что делать с собой
В шесть сторон кроплю, обхожу костер
Подношу к губам горьких трав настой
Бог мой!
Свастикой в небе орел повис
Под крылом, крича, умирают ветра,
Вот Она подходит, чтоб взять меня вниз.
Чтобы влить в меня жажду рассечь себя
Я раскрыл себе грудь алмазным серпом,
И подставил, бесстыдно смеясь и крича,
Обнаженного сердца стучащийся ком
Леденящим, невидимым черным лучам
Ведь в этом мире мне нечего больше терять
Кроме мертвого чувства предельной вины
Мне осталось одно - это петь и плясать
В затопившем Вселенную пламени чёрной Луны.

Восхождение чёрной луны (переклад)

З-за далеких гір, з-за давніх гір
Та срібним батогом річка розсікала степу вилицю.
Білий бій у багаття, бересклет у багаття
Над урвищем стою – Боги!
Боги!
Як берег крутий!
Мертвою свастикою в небі орел повис
Під крилом кричать крижані вітри.
Я не бачу, але знаю – він дивиться вниз
На холодну квітку мого вогнища
Світ припав на черево, як вовк у кущах,
Світ відчув те, що я знаю з весни.
Що наблизився час Вогню в Небесах,
Що наблизився час сходження чорного Місяця.
Я колись був молодий, як і ти.
Я ходив Шляхом Сонця – так само, як ти.
Я був Світлом і Сутью – так само, як ти.
І був Частиною Потоку – так само, як ти!
Але відколи вона подарувала мені погляд
Холодні вихори увійшли в мої сни
І все частіше мені снилися урвища і багаття
І мій танець у сяйві чорного Місяця
Я готовий був собакою стерегти її дах
Заради щастя застигнути під господарською рукою
Заради права торкнутися губами слідів
Мені залишених вузькою, легкою стопою
А ночами я плакав і бив себе в груди.
Щоб не чути, як із кожним серцевим поштовхом
Проникає все глибше, та в саму суть
Жорстокий, холодний осиновий кіль
Бог мій, це не ремствування - хто має право ремствувати,
Слабкою персти чи пороху рядитися з Тобою,
Я хочу просто страшно, нечутно сказати
Ти не дав, я не прийняв іншої дороги,
І в цьому світі мені нічого більше втрачати,
Крім мертвого почуття граничної провини
Тому я прийшов сюди співати та танцювати
У висхідних потоках сяйва чорного Місяця!
Я прийшов сюди через далекі гори
Бо зараз я знаю, що робити з собою
У шість сторін кроплю, обходжу багаття
Підношу до губ гірких трав настій
Боже мій!
Свастикою в небі орел повис
Під крилом, кричачи, вмирають вітри,
Ось вона підходить, щоб взяти мене вниз.
Щоб влити в мене спрагу розсікти себе
Я розкрив собі груди алмазним серпом,
І підставив, безсоромно сміючись і кричачи,
Голого серця стукає ком
Холодним, невидимим чорним променям
Адже в цьому світі мені нічого більше втрачати
Окрім мертвого почуття граничної провини
Мені залишилося одне - це співати та танцювати
У затопленому Всесвіті полум'я чорного Місяця.