Переклад тексту пісні Адам - Ольга Арефьева, Пётр Акимов

Адам (оригінал)

Глухой слыхал, как немой рассказывал,
Что слепой видал, как хромой побежал.
Немой сказал глухому — слышишь?
-
Ты такой же, как я, урод.
Ты мне брат и друг и с тобой мы выше
Всех этих здоровых господ.
Хоть нас обидел Господь, но мы дышим
Тем же, чем всякий скот,
И знаем, что каждый оттуда же вышел,
Куда он потом уйдёт.
Глухой отвечал ему — о брат мой!
Мы на верном пути.
Ведь на воде пишут вилы правду,
В неё лишь надо войти.
Горечь земных страданий слаще,
Чем этот лживый грех,
Давай пойдём по дороге, аще
Мы не несчастней всех!
И тут в разговор вмешался бывший
Вблизи при этом слепой —
Я видел, как выстрелы в небе пишут
О Том, Кто всегда живой,
Птицы сгорают, взлетая выше,
Хватают крыльями газ,
Я понимаю побольше Ницше
И место моё среди вас!
Давай пойдём по земле и расскажем
Всё, что мы поняли здесь —
Вскричал безногий, зашедшийся в раже
Познания антитез —
Я буду плясать чечётку и каждый
За это нам даст пить и есть,
И не помешает нам, эка важность, —
То, что поломан протез!
И встрял в разговор сумасшедший — я с вами
Всюду пойду в бреду!
Вам нужен совет и моя поддержка, —
А мной говорит Святой Дух,
Я ввожу в заблужденье женщин
Танцами пьяных мух,
Суп в моём котелке переперчен,
Но один я сгожусь за двух.
Они, зацепившись локтями, взлетели,
Не зная ещё, куда,
Не зная, что снизу их на прицеле
Держат из зала суда,
Не зная, что мёртвый с живым неразделен,
А живой всем должен всегда —
В их ущерблённой во всём артели
Частями набрался Адам.
Они не слышали выстрела снизу,
Что лупит по всем, кто смог.
Они толкались ногами о выси,
Теменем бились в смог,
Удар их всех излечил от жизни,
Дыханье ушло за порог,
Их плоть разлетелась на тряпки со свистом,
В глазах их открылся Бог.
И в день, когда они выпали взвесью
На бренный и грешный свет
Не получил особых известий
Не имел особых примет,
Пили, ели и пели песни,
Копили, рождались, дрались,
Лишь кто-то взглянул ненароком на месяц
И снова уставился вниз.

(переклад)

Глухий чув, як німий розповідав,
Що сліпий бачив, як кульгавий побіг.
Німий сказав глухому — чуєш?
-
Ти такий, як я, виродок.
Ти мені брат і друг і з тобою ми вище
Усіх цих здорових панів.
Хоч нас образив Господь, але ми дихаємо
Тим же, чим всяка худоба,
І знаємо, що кожен звідти же вийшов,
Куди він потім піде.
Глухий відповідав йому — брат мій!
Ми на вірному шляху.
Адже на воді пишуть вила правду,
У неї лише треба увійти.
Гіркота земних страждань солодша,
Чим цей брехливий гріх,
Давай підемо по дорозі, аще
Ми не найнещасніші за всіх!
І тут у розмову втрутився колишній
Поблизу при цьому сліпий—
Я бачив, як постріли в небі пишуть
Про Тому, Хто завжди живий,
Птахи згоряють, злітаючи вище,
Хапають крилами газ,
Я розумію більше Ніцше
І місце моє серед вас!
Давай підемо по землі і розкажемо
Все, що ми зрозуміли тут
Закричав безногий, що зайшовся в ражі
Пізнання антитез —
Я танцюю чечітку і кожен
За це нам дасть пити і є,
І не перешкодить нам, така важливість, —
Те, що поламано протез!
І встряв у розмову божевільний — я з вами
Усюди піду в марення!
Вам потрібна порада і моя підтримка, —
А мною говорить Святий Дух,
Я ввожу в помилку жінок
Танцями п'яних мух,
Суп у моєму казанку переперчений,
Але один я згодуюся за двох.
Вони, зачепившись ліктями, злетіли,
Не знаючи ще, куди,
Не знаючи, що знизу їх на прицілі
Тримають із залу суду,
Не знаючи, що мертвий з живим нероздільний,
А живий усім повинен завжди —
У них ущербленої у всему артілі
Частинами набрався Адам.
Вони не чули пострілу знизу,
Що б'є по всьому, хто зміг.
Вони штовхалися ногами про виси,
Темряви билися в змог,
Удар їх всіх вилікував від життя,
Дихання пішло за поріг,
Їхня площина розлетілася на ганчірки зі свистом,
В очах їх відкрився Бог.
І в день, коли вони випали суспензією
На тлінне і грішне світло
Не отримав особливих звісток
Не мав особливих прикмет,
Пили, їли та співали пісні,
Збирали, народжувалися, билися,
Лише хтось глянув ненароком на місяць.
І знову втупився вниз.