Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Змей, виконавця - Мельница. Пісня з альбому Дорога сна, у жанрі Фолк-рок
Дата випуску: 31.12.2001
Лейбл звукозапису: Navigator Records
Мова пісні: Російська мова
Змей(оригінал) |
Ах, иначе в былые года |
Колдовала земля с небесами, |
Дива дивные зрелись тогда, |
Чуда чудные деялись сами. |
Позабыв Золотую Орду, |
Пестрый грохот равнины китайской, |
Змей крылатый в пустынном саду |
Часто прятался полночью майской. |
Только девушки видеть луну |
Выходили походкою статной, |
Он подхватывал быстро одну, |
И взмывал, и стремился обратно. |
Как сверкал, как слепил и горел |
Медный панцирь под хищной луною, |
Как серебряным звоном летел |
Мерный клекот над Русью лесною: |
«Я красавиц таких, лебедей, |
С белизною такою молочной, |
Не встречал никогда и нигде, |
Ни в заморской стране, ни в восточной; |
Но еще ни одна не была |
Во дворце моем пышном, в Лагоре — |
Умирают в пути, и тела |
Я бросаю в Каспийское море. |
Спать на дне, средь чудовищ морских, |
Почему им, безумным, дороже, |
Чем в могучих объятьях моих |
На торжественном княжеском ложе? |
И порой мне завидна судьба |
Парня с белой пастушеской дудкой |
На лугу, где девичья гурьба |
Так довольна его прибауткой…» |
Эти крики заслыша, Вольга |
Выходил и поглядывал хмуро. |
Надевал тетиву на рога |
Беловежского старого тура. |
(переклад) |
Ах, інакше в колишні роки |
Чарувала земля з небесами, |
Дива дивилися тоді, |
Дива дивувалися самі. |
Забувши Золоту Орду, |
Строкатий гуркіт рівнини китайської, |
Змій крилатий у пустельному саду |
Часто ховався півночі травневою. |
Тільки дівчата бачити місяць |
Виходили ходою статною, |
Він підхоплював швидко одну, |
І змивав, і прагнув назад. |
Як сяяв, як зліпив і горів |
Мідний панцир під хижим місяцем, |
Як срібним дзвоном летів |
Мірний клекот над Руссю лісовою: |
«Я красунь таких, лебедів, |
З білизною такою молочною, |
Не зустрічав ніколи і ніде, |
Ні в заморській країні, ні в східній; |
Але ще жодна одна не була |
У палаці моєму пишному, в Лагорі — |
Помирають в шляху, і тіла |
Я кидаю в Каспійське море. |
Спати на дні, серед чудовиськ морських, |
Чому їм, шаленим, дорожче, |
Чим у могутніх обіймах моїх |
На урочистому князівському ложі? |
І часом мені завидна доля |
Хлопця з білою пастуською дудкою |
На лузі, де дівоча юрба |
Так задоволена його примовкою ... » |
Ці крики почула, Вольга |
Виходив і поглядав похмуро. |
Одягав тятиву на роги |
Біловезького старого туру. |