Переклад тексту пісні Реквием - Мэйти

Реквием (оригінал)

Сегодня я наступил ногами на ткань старухи
Не повернул лица, но увидел косые руки
И, почуяв как она провожает меня во след
Дошел до поворота и упал на снег:
Она трясла меня за воротник, как ветку вишни
Сыпала соль на губы, называя лишней мою прыть
Грозила не доплыть до берега аншлагов, —
Река опасна, как дуэль на шпагах!
И если встретились бы мы глазами в старом пабе
То я не раз бы натоптал подол сутулой бабе,
Но там, где ветры севера льдами вальцуют камни, —
Она пинает ботинком бока мне
Всё ревёт и колдует, чтобы не верили барду;
Ложатся шторы на двери ломбарда
И руки вертят моё тело у ног тополей, —
Это спектакль, у которого нету ролей!
Реквием она поет по мне не чисто
Два белых лебедя плывут к ладони трубочиста
Как на нож, и времени неведомы пары
Танец которых был так дьявольски хорош!
Она целует меня…
Она целует меня…
Она целует меня…
Она целует меня!
Спасай…
Спасай!
Записки юного врача нашли в шкафу на утро
Морфин ломает пациентов, но ломает мудро…
Вся жизнь — больница, но в клинике высокой марки
Врачи сказали, что тем вечером я не был в парке
Тогда кого пинала эта тьма пологая?
Кому я гневал и молил на высоте плечей?
Кого пытался опознать у лавки монологами
Да не увидел глаз и не узнал речей, скажи?!
И всё пытаюсь объяснить, как будто иностранец:
«Я не в себе… Но я запомнил этот белый танец!»
Да не поверили бы слухам старожилы цирка,
Но поцелуй старухи мне оставил запах цинка…
Не той дорогой повернул домой
Она искала чей-то след и набрела на мой;
Не всякому дано пройти на глубине по дну,
Но две дороги осветило фонарём в одну
Это история с плохим концом, —
Я выдающийся прохожий, но плохой танцор
И если книги не соврали, то, листая дальше
Я понимаю, что тем вечером я видел банши
Луна двурогая молчит, не верит…
Мужчина скурит сигарету и починит двери
Мне вяжут руки на халате, я лежу в палате
И говорю тебе: «Спасай…»
Спасай…
Спасай!

Реквием (переклад)

Сьогодні я наступив ногами на тканину старої
Не повернув обличчя, але побачив косі руки
І, почувши як вона проводжає мене вслід
Дійшов до повороту і впав на сніг:
Вона трясла мене за комір, як гілку вишні
Сипала сіль на губи, називаючи зайвою мою спритність
Погрожувала не допливти до берега аншлагав, —
Річка небезпечна, як дуель на шпагах!
І якщо зустрілися би ми очима в старому пабі
То я не раз би натоптав поділ сутулої баби,
Але там, де вітри півночі льодами вальцюють каміння,
Вона штовхає черевиком боки мені
Все реве і чарує, щоб не вірили барду;
Лягають штори на дверях ломбарду
І руки крутять моє тіло у ног тополь, —
Це спектакль, у якого немає ролей!
Реквієм вона співає по мені не чисто
Два білих лебедя пливуть до долоні сажотруса
Як на ніж, і часу невідомі пари
Танець яких був такий диявольськи гарний!
Вона цілує мене.
Вона цілує мене.
Вона цілує мене.
Вона цілує мене!
Рятуй…
Рятуй!
Записки юного лікаря знайшли в шафі на ранок
Морфін ламає пацієнтів, але ламає мудро.
Все життя — лікарня, але в клініці високої марки
Лікарі сказали, що того вечора я не був у парку
Тоді кого штовхала ця темрява полога?
Кому я гнівав і благав на висоті плечей?
Кого намагався впізнати біля лавки монологами
Так не побачив очей і не дізнався промов, скажи?!
І все намагаюся пояснити, ніби іноземець:
«Я не в себе... Але я запам'ятав цей білий танець!»
Так не повірили би чуткам старожили цирку,
Але поцілунок старої мені залишив запах цинку.
Тією дорогою повернув додому
Вона шукала чийсь слід і набрала на мій;
Не всякому дано пройти на глибині по дні,
Але дві дороги освітило ліхтарем в одну
Це історія з поганим кінцем, —
Я видатний перехожий, але поганий танцюрист
І якщо книги не збрехали, то, гортаючи далі
Я розумію, що того вечора я бачив банші
Місяць дворогий мовчить, не вірить...
Чоловік шкірить сигарету і починить двері
Мені в'яжуть руки на халаті, я лежу в палаті
І кажу тобі: «Рятуй…»
Рятуй…
Рятуй!