Переклад тексту пісні Болезнь - Мэйти

Болезнь (оригінал)

Прощая дворам закулисье и фамильярные крики
Я снова подшил оборотную сторону порванной книги
И контуры серых стволов, темные пики апреля
Нещадно пугают детей, но я по-прежнему верю
Как дереву старой трубки огня подала бы спичка
И с кольцами дыма помятый старик бы уснул в электричке
Неси меня ветер долой, где я усну молодой
Где телу родные перины накроют меня с головой
Край, где мы друг друга теряем опять
Вниз не смотри, там грязь
Болею
Болею
Болею
Бесконечно люблю
Городу полвека, но в нем нет моего человека
Городу полвека, но в нем нет моего человека
Городу полвека, но в нем нет моего человека
Городу полвека, но в нем нет моего человека
И если бы только дурные соседи не прибыли с вестью
Как все недалекие люди в деревне спасаются местью, —
Горело бы сено полей на закате до окон поместья,
А утром горел бы и дом, горел бы мой дом,
Но белому хлебу вина краска и сахара в мякоть
Я в зелени мая опять нарисую осеннюю слякоть
Ступенями храма до самого неба смеяться и плакать
На этом отныне мой долг, отныне мой долг
Край, где мы друг друга теряем опять
Вниз не смотри, там грязь
Болею
Болею
Болею
Бесконечно люблю
Болею
Бесконечно люблю

Болезнь (переклад)

Прощаючи дворам залаштунки та фамільярні крики
Я знову підшив оборотний бік порваної книги
І контури сірих стволів, темні піки квітня
Нещадно лякають дітей, але я як і раніше вірю
Як дереву старої трубки вогню подала би сірник
І з кільцями диму пом'ятий старий би заснув в електричці
Неси мене вітер геть, де я засну молодий
Де тілу рідні перини накриють мене з головою
Край, де ми один одного втрачаємо знову
Вниз не дивися, там бруд
Хворію
Хворію
Хворію
Безкінечно люблю
Місту півстоліття, але в ньому немає моєї людини
Місту півстоліття, але в ньому немає моєї людини
Місту півстоліття, але в ньому немає моєї людини
Місту півстоліття, але в ньому немає моєї людини
І якщо би тільки погані сусіди не прибули з весттю
Як усі недалекі люди в селі рятуються помстою, —
Горіло би сіно полів на заході до вікон маєтку,
А вранці горів би і будинок, горів мій будинок,
Але білому хлібу вина фарба і цукру в м'якоть
Я в зелені травня знову намалюю осінню сльоту
Ступенями храму до самого неба сміятися і плакати
На цьому відтепер мій обов'язок, відтепер мій обов'язок
Край, де ми один одного втрачаємо знову
Вниз не дивися, там бруд
Хворію
Хворію
Хворію
Безкінечно люблю
Хворію
Безкінечно люблю