Переклад тексту пісні Рабочая - Мэйти

Рабочая (оригінал)

Кран выплюнет всё, что стояло в нём.
Весь дождь и плевки собирая днём,
Во мне течёт вода проточная.
Москва рабочая.
Заводы говорят, в раненых руках
Прокуренные пальцы греются на углях.
Небо — водомёт, проколотое трубой.
Город носит обувь намазанную едой.
Я не сплю пятый день,
А он не может не спать —
Город, у которого нет сил,
Город, у которого нет сил
Найти свою кровать.
Как любимый ученик у проповедника,
Я ищу дыру в заборе заповедника.
Находя её, перестаю искать, перестаю искать…
Я человечек из песка.
Время летит, как выстрел вниз,
Горит на проводе пластмасса.
Я индустриальный пацифист.
Я опускаю руки в масло.
Небо назовёт меня сыном,
Или небо отнесёт меня к сиротам.
Город на реке останется некрасивым,
Город на реке останется — и всего-то.
Моя пицца не обуглится, если её погреть.
Мой город не изменится, если в нём умереть.
И этот мир условный, как скованный арендатор,
Невидимые улицы путают навигатор.
Всё по-старому,
Влачат тела рабы усталые до хижин,
Я не смотрю на корабли, я их не вижу.
Я втираю грязной обувью в листву свою Москву!
У новых револянтов отменился мятеж.
Померкнет свет певца, который высмотрит брешь.
Они так скажут, и погаснет взор монарха.
И патриарх идет войной на патриарха.
Они так скажут, и погаснет взор монарха.
И патриарх идет войной на патриарха.
Монахи пересмотрят аскезу, и запоют,
И станут лучшей из рок-групп.
И, выходя в последний бис,
На флаге в зале будет ряса.
Я индустриальный пацифист,
И на концертах мне так классно.
Время летит, как выстрел вниз,
Горит на проводе пластмасса.
Я индустриальный пацифист.
Я опускаю руки в масло.

Рабочая (переклад)

Кран виплюне все, що стояло в ньому.
Весь дощ і плівки збираючи вдень,
У мене тече вода проточна.
Москва робітнича.
Заводи кажуть, у поранених руках
Прокурені пальці гріються на вугіллі.
Небо — водомет, проколоте трубою.
Місто носить взуття намащене їжею.
Я не сплю п'ятий день,
А він не може не спати —
Місто, у якого немає сил,
Місто, у якого немає сил
Знайти своє ліжко.
Як улюблений учень у проповідника,
Я шукаю дірку в паркані заповідника.
Знаходячи її, перестаю шукати, перестаю шукати…
Я чоловік із піску.
Час летить, як постріл вниз,
Горить на проводі пластмаса.
Я індустріальний пацифіст.
Я опускаю руки в масло.
Небо назве мене сином,
Або небо віднесе мене до сирот.
Місто на річці залишиться некрасивим,
Місто на річці залишиться і всього.
Моя піца не обуглиться, якщо її погріти.
Моє місто не зміниться, якщо в ньому померти.
І цей світ умовний, як скований орендар,
Невидимі вулиці плутають навігатор.
Все по-старому,
Ваблять тіла раби втомлені до хатин,
Я не дивлюся на кораблі, я их не бачу.
Я втираю брудним взуттям у листі свою Москву!
У нових револянтів скасувався заколот.
Померкне світло співака, який виглядає пролом.
Вони так скажуть, і погасне погляд монарха.
І патріарх іде війною на патріарха.
Вони так скажуть, і погасне погляд монарха.
І патріарх іде війною на патріарха.
Ченці переглянуть аскезу, і заспівають,
І стануть кращими з рок-груп.
І, виходячи в останній біс,
На прапорі в залі буде ряса.
Я індустріальний пацифіст,
І на концертах мені так класно.
Час летить, як постріл вниз,
Горить на проводі пластмаса.
Я індустріальний пацифіст.
Я опускаю руки в масло.