Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Броги, виконавця - Мэйти.
Дата випуску: 25.10.2018
Мова пісні: Російська мова
Броги(оригінал) |
Пыль на брогах мне говорит: |
«Где та тропа, где ты не один?.. |
Ты отвернулся, молча отсев |
Ты удалил вокруг себя всех |
Никого нет и не будет… |
Ты нарочито не такой, как они |
Ты не относишься к людям |
Ты… Ты… Ты… Ты…» |
Липкий дождь упал – напала боль |
Листья мнёт не ветер и не бог |
Всю мою любовь, как канифоль |
Я втираю в обувь, а не в дом |
Сердце стало реже и не так бьет |
Больше не поет душа на желтом поле |
Месяц выродит луну – она умрет |
Ты не видел мою спину – ты не знаешь о боли… |
Встал на путь потерь – иду теряю |
Помню город на камнях белых, как сад |
Помню тебя я… |
Встал на путь потерь – иду теряю |
Помню город на камнях белых, как сад |
Помню тебя я… |
Но если облака плывут к ногам |
Серые карманные подушки |
Почему и мне не плыть за ними |
В память о тебе, твоих веснушках? |
Растираю по лицу |
Терпкое вино |
Никем не обвинен, но |
Беру на себя вину |
В этой мой догмат |
И в этой мой постулат |
Я ходил учиться |
Куда я не поступал |
Был один дурак, и кумиров он не искал |
Складывал и мерил по книгам и по кускам |
Собирал и строил соломенную любовь |
Никому не верил и верить был не готов |
Но каждая минута терзала его юлой |
Каждая минута была его головой |
Каждая минута владела его умом |
Кладбищем секунд оказался его же дом |
Встал на путь потерь – иду теряю |
Помню город на камнях белых, как сад |
Помню тебя я… |
Встал на путь потерь – иду теряю |
Помню город на камнях белых, как сад |
Помню тебя я… |
Но если облака плывут к ногам |
Серые карманные подушки |
Почему и мне не плыть за ними |
В память о тебе, твоих веснушках? |
Вспомнить, вспомнить тебя |
Снова вспомнить, вспомнить тебя |
Вспомнить, чтобы снова сгореть и проснуться |
На выжженной осенней траве… |
Вспомнить, чтобы снова сгореть и проснуться |
На выжженной осенней траве… |
Вспомнить, чтобы снова сгореть |
(переклад) |
Пил на брогах мені каже: |
«Де та стежка, де ти не один? |
Ти відвернувся, мовчки відсівши |
Ти видалив навколо себе всіх |
Нікого немає і не буде. |
Ти навмисне не такий, як вони |
Ти не ставишся до людей |
Ти… Ти… Ти… Ти…» |
Липкий дощ упав – напав біль |
Листя мені не вітер і не бог |
Все моє кохання, як каніфоль |
Я втираю у взуття, а не в будинок |
Серце стало рідше і не так б'є |
Більше не співає душа на жовтому полі |
Місяць виродить місяць - вона помре |
Ти не бачив мою спину – ти не знаєш про біль… |
Встав на шлях втрат – йду втрачаю |
Пам'ятаю місто на білих каменях, як сад |
Пам'ятаю тебе... |
Встав на шлях втрат – йду втрачаю |
Пам'ятаю місто на білих каменях, як сад |
Пам'ятаю тебе... |
Але якщо хмари пливуть до ніг |
Сірі кишенькові подушки |
Чому і мені не плисти за ними |
На згадку про тебе, твої ластовиння? |
Розтираю по обличчю |
Терпе вино |
Ніким не звинувачений, але |
Беру на себе провину |
У цій мій догмат |
І в цій мій постулат |
Я ходив вчитись |
Куди я не надходив |
Був один дурень, і кумирів він не шукав |
Складав і міряв за книжками та шматками |
Збирав і будував солом'яне кохання |
Нікому не вірив і вірити був не готовий |
Але кожна хвилина мукала його юлою |
Кожна хвилина була його головою |
Кожна хвилина володіла його розумом |
Цвинтарем секунд виявився його будинок |
Встав на шлях втрат – йду втрачаю |
Пам'ятаю місто на білих каменях, як сад |
Пам'ятаю тебе... |
Встав на шлях втрат – йду втрачаю |
Пам'ятаю місто на білих каменях, як сад |
Пам'ятаю тебе... |
Але якщо хмари пливуть до ніг |
Сірі кишенькові подушки |
Чому і мені не плисти за ними |
На згадку про тебе, твої ластовиння? |
Згадати, згадати тебе |
Знову згадати, згадати тебе |
Згадати, щоб знову згоріти та прокинутися |
На випаленій осінній траві. |
Згадати, щоб знову згоріти та прокинутися |
На випаленій осінній траві. |
Згадати, щоб знову згоріти |