Переклад тексту пісні Soif de la vie - Mano Solo, JEAN LAMOOT

Soif de la vie (оригінал)

Ménilmontant derrière un comptoir
Y’avait une petite rouquine aux sourcils noirs
Ses cheveux bouclés racontaient des histoires
Que tous restaient figés, à écouter jusqu’au soir
Ouais mais elle, elle ne disait rien
Pas même merci, ou à demain
De sa bouche grande comme un ravin
On s’y jetterais pour y mourir
Une bouche, ou prétendaient certains
On avait même vu un sourire
Mais de cet homme poussant la porte
Et qui commandait d’une voix forte
J’ai soif de la vie, qu’on m’en apporte
Et il partait dans de grands éclats de rire
Qui pour la serveur étaient comme des navires
Transportant les rêves qu’elle n’avait jamais eu
Vers un soleil qu’elle n’aurait jamais cru
Et il est resté là jusqu’au soir
A raconter de drôles d’histoires
Des pays inconnus et nouveaux
Juste à trois stations de métro
Qu’un grand boulevard, bazar de l’espoir
Où les amours se trament et se désirent
Sans qu’il n’ait même plus rien à dire
Et pour sûr qu’un jour, on y défilera
Hurlait-il en s’aidant des bras
Et il recommandait d’une voix forte
J’ai soif de la vie, qu’on m’en apporte
Que dans son goulot, elle me transporte
Elle aurait pu l'écouter des nuits entières
En oublier de laver ses verres
Abandonner le bar à ses clients
Et avec lui s’enfuir éperdument
Mais quand c’est à elle qu’il à parlé
C'était pour dire «ma p’tite dame combien qu'ça fait ?»
Alors elle a dit «c'est pour la maison»
Et dans le bistrot ça a fait sensation
Alors il est parti comme il était venu
Arraché par la rue
Et depuis elle ne pense qu'à lui
Sous le regard des autres
Et depuis elle ne pense qu'à lui
Et dans son coeur le manque se vautre
Et chaque jour elle entend tout bas
Se petit refrain qui cogne à sa porte
J’ai soif de la vie, qu’on m’en apporte
Que dans un grand tourbillon, elle me transporte (x6)

(переклад)

Менільмонтан за прилавком
Був маленький рудий з чорними бровами
Її кучеряве волосся розповідало історії
Щоб усі завмерли, слухаючи до вечора
Так, але вона нічого не сказала
Навіть не дякую, чи побачимось завтра
З рота широкий, як яр
Ми б кинулися туди вмирати
Рот, чи якісь стверджували
Ми навіть побачили посмішку
Але цього чоловіка, що штовхає двері
І хто наказував гучним голосом
Я прагну життя, принеси його мені
І він розсміявся
Які для офіціанта були як кораблі
Несучи мрії, яких вона ніколи не мала
Сонцю вона ніколи не вірила
І просидів там до вечора
Розповідати смішні історії
Землі невідомі й нові
Всього три зупинки метро
Тільки грандіозний бульвар, базар надії
Де кохання плетуться і бажані
Навіть не маючи нічого більше сказати
І напевно, колись ми там продефілюємо
Він завив за допомогою рук
І рекомендував гучним голосом
Я прагну життя, принеси його мені
Що на шиї вона мене несе
Вона могла слухати це цілу ніч
Забув помити окуляри
Залиште бар його клієнтам
І з ним дико втікають
Але коли він розмовляв з нею
Це було сказати "моя маленька леді, скільки це коштує?"
Тож вона сказала "це для дому"
А в бістро це викликало фурор
Тому він пішов, як і прийшов
Зірваний з вулиці
І відтоді вона думає тільки про нього
В очах інших
І відтоді вона думає тільки про нього
І в її серці бракує валяється
І кожен день вона чує тихо
Цей маленький хор стукає в його двері
Я прагну життя, принеси його мені
Що у великий вихор вона переносить мене (x6)