Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Les habitants du feu rouge, виконавця - Mano Solo. Пісня з альбому Dehors, у жанрі Поп
Дата випуску: 28.08.2000
Лейбл звукозапису: East West France
Мова пісні: Французька
Les habitants du feu rouge(оригінал) |
Les habitants du feu rouge n’ont plus qu’une main qui bouge |
Pendant que l’autre s’agrippe encore |
Dans l’espoir de ne pas faire partie du décor |
Ils n’ont pas la haine, ils n’ont plus rien |
Que ce reflet d’eux mêmes qui s’estompe dans les glaces qui gênées se remontent |
Ils ont la même couleur que les murs |
Seuls leur yeux témoignent encore d’une aventure |
D’un raz-de-marée qui les a jetés là |
Marins des trottoirs sans ports ni belles histoires |
Les seuls embruns sur leur visage |
Sont ceux du dédain sur leur passage |
Les habitants du feu rouge bougent quand tout le monde s’arrête |
À contre-courant dans un monde en mouvement |
Un peu de répit dans la vitesse du mépris |
Le vert est leur ennemi |
Quand il libère les gens d’une réalité de la vie |
De ces hommes qui toutes les trois minutes montent sur scène |
En espérant ne pas refaire un bide |
Juste histoire de remplir le leur |
Ce n’est pas eux mais leur estomac |
Qui est tordu rongé par le trac |
Ils sont prêts à tout même ne pas vous en vouloir |
D’avoir besoin d’un sémaphore pour les voir |
(переклад) |
Мешканцям червоного світла залишається лише одна рука рухатися |
Поки інший ще чіпляється |
Сподіваюся, не бути частиною декорації |
У них немає ненависті, вони не мають нічого |
Нехай підіймається це їхнє відображення, що тьмяніє в збентежених дзеркалах |
Вони мають такий же колір, як і стіни |
Тільки їхні очі все ще свідчать про пригоду |
Від припливної хвилі, яка їх туди закинула |
Моряки тротуарів без портів і красивих історій |
Єдиний спрей на обличчя |
Чи зневажливі на їхньому шляху |
Жителі червоного світла рухаються, коли всі зупиняються |
Проти хвилі в мінливому світі |
Трохи перепочинок від швидкості презирства |
Зелений – їхній ворог |
Коли він звільняє людей від фактів життя |
З тих чоловіків, які кожні три хвилини виходять на сцену |
Сподіваючись не провалитися знову |
Просто щоб заповнити їх |
Це не вони, а їхній шлунок |
Хто скручений, обгризений страхом сцени |
Вони готові на все, навіть не звинувачуючи вас |
Щоб їх побачити, потрібен семафор |