Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Papercuts, виконавця - Lucy Spraggan. Пісня з альбому We Are, у жанрі Иностранный рок
Дата випуску: 03.05.2015
Лейбл звукозапису: CTRL
Мова пісні: Англійська
Papercuts(оригінал) |
Saving Grace from her own father |
He’s had six cigarettes and ten lagers |
Lies in the classroom are getting darker |
Belt buckle struggle, every day is getting harder |
Shaking hands, broken heart, now sirens |
Tinted glass, questions asked in a white room |
So many ways to feel and see love, she said |
«The love he gives me makes me feel numb» |
And on the days when you’ve had enough |
I save these words for the people I love |
Mine are the hands you can trust |
Scars from a time you were lost |
Slowly the blade turns to rust |
Remember, these aren’t your fears, they’re just paper-cuts |
She had monsters too big to be demons |
Prescribed medicine, can’t define feelings |
Memories replay and they stole her hope |
She knew this day would come and that she’d be alone |
Kitchen floor, on her own, no fight left |
Heart beats, slow tears flow, last breath |
Empty bottle on the floor as her eyes roll back |
Then there’s a door slam, unknown footsteps |
She hears her name as her hand hits the light switch |
There’s a voice here to help, new faces |
Hand on a chest as she hears them say this |
Mine are the hands you can trust |
Scars form a time you were lost |
Slowly the blade turns to rust |
Remember, these aren’t your fears, they’re just paper cuts |
When the pain goes away |
And you feel like there’s nothing behind you |
The nightmares are gone |
And there’s nothing to keep you awake |
And it’s all over now |
And it’s all over now |
Mine are the hands you can trust |
Scars form a time you were lost |
And slowly the blade turns to rust |
Remember, these aren’t your fears, they’re just paper cuts |
(переклад) |
Порятунок Грейс від її власного батька |
У нього було шість сигарет і десять лагерів |
Брехня в класі стає все темнішою |
Боротьба з пряжкою ременя, з кожним днем стає все важче |
Рукостискання, розбите серце, тепер сирени |
Тоноване скло, запитання в білій кімнаті |
Вона сказала, що так багато способів відчути й побачити кохання |
«Любов, яку він дає мені, змушує мене почувати себе заціпенінням» |
І в ті дні, коли вам достатньо |
Я зберігаю ці слова для людей, яких люблю |
Мої руки, яким можна довіряти |
Шрами з тих часів, коли ви були втрачені |
Повільно лезо перетворюється на іржу |
Пам’ятайте, що це не ваші страхи, це просто нарізки паперу |
У неї були монстри, занадто великі, щоб бути демонами |
Виписані ліки, не можу визначити почуття |
Спогади повторюються, і вони вкрали її надію |
Вона знала, що цей день настане, і що вона залишиться сама |
Кухня сама по собі, бійки не залишилося |
Серце б’ється, повільно течуть сльози, останній подих |
Порожня пляшка на підлозі, коли її очі закочуються |
Потім — грюкання дверей, невідомі кроки |
Вона чує своє ім’я, коли її рука натискає на вимикач світла |
Тут є голос на допомогу, нові обличчя |
Покладіть руку на груди, коли вона почує, як вони це говорять |
Мої руки, яким можна довіряти |
Шрами утворюють час, коли ви були втрачені |
Повільно лезо перетворюється на іржу |
Пам’ятайте, це не ваші страхи, це просто порізи паперу |
Коли біль зникає |
І ти відчуваєш, що за тобою нічого немає |
Кошмари зникли |
І ніщо не дає вам спати |
І зараз все скінчилося |
І зараз все скінчилося |
Мої руки, яким можна довіряти |
Шрами утворюють час, коли ви були втрачені |
І повільно лезо перетворюється на іржу |
Пам’ятайте, це не ваші страхи, це просто порізи паперу |