Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Ja, виконавця - Jacek Kaczmarski. Пісня з альбому Wojna Postu Z Karnawalem, у жанрі ПопДата випуску: 06.09.2002
Лейбл звукозапису: Warner Music Poland
Мова пісні: Польський
Ja(оригінал) |
| Nie jestem piękny, a przyciągam wzrok |
| Cieszy mnie wstręt w tworzących mnie spojrzeniach; |
| Sprytu nauczył mnie ułomny krok |
| Co krok normalny w powód wstydu zmienia |
| Wiem, że nawiedzam przyzwoite sny; |
| Bóg mnie spartaczył, jam wyrzut sumienia; |
| Dlatego wpełzam w dostojne zgromadzenia |
| Gdzie racją bytu jest bezkarne — my! |
| A ja na złość im — nie należę |
| I tak beze mnie — o mnie — gra |
| Jednego nikt mi nie odbierze: |
| Ja jestem ja, ja, ja. |
| W karczmie tak siadam, by mnie widzieć mógł |
| Każdy obżartuch najzdrowszy i pijak; |
| To, co mi Bóg dał zamiast zwykłych nóg |
| Wokół półmiska bezwstydnie owijam |
| Tym, co mam w miejsce rąk, odpędzam psy |
| Węszące łatwy łup w chromego strawie |
| I traci nastrój biesiadników gawiedź |
| Co śpiewa przy mnie swoje śmieszne — my! |
| Bo ja na złość im — nie należę |
| I tak beze mnie — o mnie — gra |
| Jednego nikt mi nie odbierze: |
| Ja jestem ja, ja, ja. |
| Mam pod Ratuszem stałe miejsce, gdzie |
| Swój tors niezwykły wystawiam na pokaz: |
| Pomnik wyjątku, drżę z rozkoszy, że |
| Żadnego z radnych nie przepuszczę oka |
| Gdy się dębowe już zatrzasną drzwi |
| By przebieg obrad skryć przed losem plebsu |
| Wiem, że zdołałem trochę nastrój zepsuć |
| Tym, co tak godnie mówią, myśląc — my! |
| Bo ja na złość im — nie należę |
| I tak beze mnie — o mnie — gra |
| Jednego nikt mi nie odbierze: |
| Ja jestem ja, ja, ja |
| W farze na najświetlistszą włażę z ław |
| Gdzie przed ołtarzem tęcza lśni z witraży |
| By, kiedy wierni proszą - Boże zbaw! |
| - |
| Móc Mu pokazać, co z mej zrobił twarzy |
| Więc patrzą na mnie, chociaż kapłan grzmi |
| Żeśmy jedynie niepoprawnym stadem |
| Bom namacalnym przecież jest przykładem |
| Że jest nieprawdą ich chóralne — my! |
| Bo ja na złość im — nie należę |
| I tak beze mnie — o mnie — gra |
| Jednego nikt mi nie odbierze: |
| Ja jestem ja, ja, ja |
| Nie jestem sam. |
| Odmiennych nas jest w bród! |
| Wciąż otorbionych wstrętem i respektem |
| Bóg dał z kalectwem pokusę nam — i głód |
| By się związać w pokręconych sektę |
| Partia Potworków! |
| Rząd zatrutej krwi! |
| Ach, cóż za ulga — unormalnić skazy! |
| Nakaz szacunku, a nie gest odrazy |
| Wystarczy — ja! |
| ja! |
| ja! |
| — zmienić w — my! |
| Nie, nie chcę wpływać i należeć! |
| I tak beze mnie — o mnie — gra |
| Jednego nikt mi nie odbierze: |
| Ja jestem ja! |
| ja! |
| ja! |
| (переклад) |
| Я не красива, і я впадаю в очі |
| Я задоволений відразою в поглядах, які створюють мене; |
| Кульгавий крок навчив мене кмітливості |
| Який нормальний крок перетворюється на привід для сорому |
| Я знаю, що маю пристойні мрії; |
| Мені Бог пошкодив, мені боляче; |
| Тому я заповзаю на гідні зібрання |
| Де причина існування залишається безкарною - ми! |
| А я їм, всупереч їм, не належу |
| І так без мене – про мене – грає |
| Одну річ у мене ніхто не забере: |
| Я - це я, я, я. |
| У корчмі сідаю, щоб він мене бачив |
| Кожен ненажер найздоровший і п’яниця; |
| Що Бог дав мені замість звичайних ніг |
| Я безсоромно загортаю свою страву |
| Що в мене замість рук, то я собак проганяю |
| Нюхання легкої здобичі при кульгавому травленні |
| І втрачає настрій гостей, які балакають |
| Що співає смішно поруч зі мною - ми! |
| Тому що їм назло - мені не місце |
| І так без мене – про мене – грає |
| Одну річ у мене ніхто не забере: |
| Я - це я, я, я. |
| Маю постійне місце під Ратушею де |
| Показую свій незвичайний торс: |
| Пам'ятник винятку, я тремчу від захвату, що |
| Я не сумую за жодним із радників |
| Коли зачиняться дубові двері |
| Щоб приховати хід розгляду від долі простолюдинів |
| Я знаю, що мені вдалося трохи зіпсувати настрій |
| Що вони так гідно говорять, коли думають - ми! |
| Тому що їм назло - мені не місце |
| І так без мене – про мене – грає |
| Одну річ у мене ніхто не забере: |
| Я - це я, я, я |
| У волості світиться лаз з лавок |
| Де перед вівтарем веселка сяє з вітражів |
| Щоб коли вірні просять – Боже спаси! |
| - |
| Щоб показати йому, що він зробив із моїм обличчям |
| Тож дивляться на мене, хоч поп гримить |
| Ми живемо лише неправильним стадом |
| Бо я відчутний, зрештою, є прикладом |
| Що їх хоровий неправда - ми! |
| Тому що їм назло - мені не місце |
| І так без мене – про мене – грає |
| Одну річ у мене ніхто не забере: |
| Я - це я, я, я |
| Я не самотній. |
| У нас багато різних! |
| Все ще сповнений огидою та повагою |
| З інвалідністю Бог спокусив нас - і голод |
| Потрапити в закручену секту |
| Вечірка монстрів! |
| Ряд отруєної крові! |
| Ах, яке полегшення - нормалізувати вади! |
| Виклик поваги, а не жест огиди |
| Досить - мені! |
| я! |
| я! |
| - перетворитися на - ми! |
| Ні, я не хочу впливати і належати! |
| І так без мене – про мене – грає |
| Одну річ у мене ніхто не забере: |
| Я це я! |
| я! |
| я! |