Переклад тексту пісні Zbroja - Jacek Kaczmarski

Zbroja (оригінал)

Dałeś mi Panie zbroję, dawny kuł płatnerz ją
W wielu pogięta bojach, w wielu ochrzczona krwią
W wykutej dla giganta potykam się co krok
Bo jak sumienia szantaż uciska lewy bok
Lecz choć zaginął hełm i miecz
Dla ciała żadna w niej ostoja
To przecież w końcu ważna rzecz
Zbroja
Magicznych na niej rytów dziś nie odczyta nikt
Ale wykuta z mitów i wieczna jest jak mit
Do ciała mi przywarła, nie daje żyć i spać
A tłum się cieszy z karła, co chce giganta grać
Lecz choć zaginął hełm i miecz
Dla ciała żadna w niej ostoja
Bo przecież w końcu ważna rzecz
Zbroja
A taka w niej powaga dawno zaschniętej krwi
Że czuję jak wymaga i każe rosnąć mi
Być może nadaremnie, lecz stanę w niej za stu
Zdejmij ją Panie ze mnie, jeśli umrę podczas snu
Bo choć zaginął hełm i miecz
Dla ciała żadna w niej ostoja
To w końcu życia warta rzecz
Zbroja
Wrzasnęli hasło «wojna», zbudzili hufce hord
Zgwałcona noc spokojna ogląda pierwszy mord
Goreją świeże rany, hańbiona płonie twarz
Lecz nam do obrony dany pamięci pancerz nasz
Choć, choć za ciosem pada cios
I wróg posiłki śle w konwojach
Nas przed upadkiem chroni wciąż
Zbroja
Wywlekli pudła z blachy, natkali kul do luf
I straszą sami w strachu, strzelają do ciał i słów
Zabrońcie żyć wystrzałem, niech zatryumfuje gwałt
Nad każdym wzejdzie ciałem pamięci żywej kształt
Choć słońce skrył bojowy gaz
I żołdak pławi się w rozbojach
Wciąż przed upadkiem chroni nas
Zbroja
Wytresowali świnie, kupili sobie psy
I w pustych słów świątyni stawiają ołtarz krwi
Zawodzi przed bałwanem półślepy kapłan-łgarz
I każdym nowym zdaniem hartuje pancerz nasz
Choć krwią zachłysnął się nasz czas
Choć myśli toną w paranojach
Jak zawsze chronić będzie nas
Zbroja

Zbroja (переклад)

Господи, ти дав мені збрую, колишню збрую
У багатьох битвах він хрещений у багатьох кров’ю
У різьбленому для велетня я спотикаюся на кожному кроці
Бо, як і совість, шантаж гнітить ліву сторону
Але хоча шолом і меч відсутні
Немає в ньому святині для тіла
Це, зрештою, важлива річ
Броня
Чарівні гравюри на ньому сьогодні ніхто не прочитає
Але викована з міфів і вічна, вона схожа на міф
Вона прилипла до мого тіла, не дає мені жити і спати
І натовп радіє гному, який хоче зіграти велетня
Але хоча шолом і меч відсутні
Немає в ньому святині для тіла
Адже це важлива річ
Броня
І така серйозність є в її давно висохлій крові
Що я відчуваю, як це вимагає і змушує мене рости
Може, і даремно, але я стою в цьому
Господи, зніми це з мене, якщо я помру уві сні
Бо хоча шолома і меча бракує
Немає в ньому святині для тіла
Зрештою, це річ варта
Броня
Вони вигукували гасло «війна», будили полчища орд
Зґвалтована тиха ніч спостерігає за першим вбивством
Пекуть свіжі рани, від сорому горить обличчя
Але наша броня дана нам, щоб захищатися
Хоча удар приходить після удару
І противник посилає підкріплення колонами
Він досі захищає нас від падіння
Броня
Зняли жерстяні ящики, знайшли бочки
І лякаються від страху, стріляють тілами і словами
Заборони стрілянину наживо, нехай переможе зґвалтування
Над кожним тілом живої пам’яті здіймається форма
Хоч сонце сховало бойовий газ
А солдат гріється в пограбуваннях
Він досі захищає нас від падіння
Броня
Дресували свиней, купували собак
І в порожніх словах храму поставили вівтар крові
Напівсліпий брехун-священик голосить перед сніговиком
І з кожним новим реченням це посилює нашу броню
Хоча наш час затоплений кров’ю
Хоча думки тонуть у параної
Як завжди, це захистить нас
Броня