Переклад тексту пісні Mury ' 87 (Podwórko) - Jacek Kaczmarski

Mury ' 87 (Podwórko) (оригінал)

Jak tu wyrywać murom zęby krat
Gdy rdzą zacieka cegła i zaprawa
Jakże gnijącym gruzem grzebać stary świat
Kiedy nowego nie ma czym i na czym stawiać
O czym dziś na podwórku śpiewać
Liszajom obsuniętych ścian
Gdzie nawet skrawek nieba ziewa
Na widok tych śmiertelnych ran
Ref.
We wklęsłym bruku tylko lśni
Wieczna bez dna kałuża
I widać w niej groby, groby, groby
Pod całunem naszych dni
Historia się zmieniła w mułu mur
W którym ugrzęzną myśli wzrok i dłonie
Staruszek w czerni, przed kapliczką łzawy chór
Rozmokły tynk jak gąbka nieuchronnie wchłonie
Wieczne światełko tli się jeszcze
Grzeje się w nim, w słoiku kwiat
A za zamkniętą bramą przestrzeń
Ślepej uliczki w wielki świat
Ref.
We wklęsłym bruku tylko lśni
Wieczna bez dna kałuża
I widać w niej groby, groby, groby
Pod całunem naszych dni
Napis na murze dłużej tutaj trwa,
Niż człowiek co wydrapał go z wieczora
Pół wieku dni podobnych do każdego dnia
Na śladach kul tych z wojny, i tych z wczoraj
Ot, co zostaje z wielkiej rzeki
Myśli, zapachów, głosów, barw
W murach podwórka «R» zacieki
W szczelinach warstwy martwych larw.
Droga stąd już tylko w dół
W uścisk gliny, w pleśń i w plusz
Pomiędzy groby, groby, groby,
Których dawno nie ma już

Mury ' 87 (Podwórko) (переклад)

Як вирвати зубці брусків зі стін
Коли іржа прожила цеглою і розчином
Як гнилим завалом поховати старий світ
Коли немає на що нового робити ставки
Про що сьогодні співати у дворі
Лишайники з обвалених стін
Де навіть клаптик неба позіхає
При вигляді цих смертельних ран
Пос.
У увігнутій бруківці тільки блищить
Вічна бездонна калюжа
І в ньому видно могили, могили, могили
Під завісою наших днів
Історія перетворилася на мулову стіну
В якому застряють очі і руки
Старий у чорному, хор плаксивий перед каплицею
Змочена штукатурка, як губка, неминуче вбереться
Вічне світло все ще світиться
У ньому гріється, в баночці квітка
А за зачиненими воротами простір
Тупик у великому світі
Пос.
У увігнутій бруківці тільки блищить
Вічна бездонна калюжа
І в ньому видно могили, могили, могили
Під завісою наших днів
Тут довше тримається напис на стіні,
Аніж той, хто його з вечора подряпав
Півстоліття днів подібних до кожного дня
На слідах від куль з війни і вчорашніх
Те, що залишилося від великої річки
Думки, запахи, голоси, кольори
На стінах двору «Р» є смуги
У щілинах є шари загиблих личинок.
Звідси шлях тільки вниз
В глиняних обіймах, у цвілі й плюшеві
Між могилами, могилами, могилами,
Яких давно немає