Переклад тексту пісні Вожатая - Иван Кучин

Вожатая (оригінал)

Вот ржавый кран вцепился в исполина и снёс его с протянутой рукой,
И ног чугунных рваная штанина в казанское в небо смотрит сиротой.
Седая ель покрылась изморозью, он грохнул так, последний шля привет,
Что из души повылетали гвозди, которые вбивали с детских лет.
Припев:
«Когда-то здесь аллеи были узки и здесь на площади, чуть в стороне
Вожатая в нарядной белой блузке на шею галстук повязала мне».
Теперь кто пал — тому уж не подняться, прощай, Ильич, я знаю по себе:
Как трудно от чего-то оторваться, что с молоком воспитано в тебе.
Прощай, прощай без памяти, без слова, лишь диких птиц засохнувший помёт.
Когда в душе нет ничего святого, то и пенять не надо на народ.
Припев:
«Когда-то здесь аллеи были узки и здесь на площади, чуть в стороне
Вожатая в нарядной белой блузке на шею галстук повязала мне».
Ах, красный галстук — горькая потеря и праздник Мая, мира и труда.
Я и тогда особенно не верил, ну, а теперь тем боле, господа.
Идут года, но спицы расписные всё так же вязнут в лжи по самую ось.
Мы тоже дети страшных лет России, нам многое увидеть довелось.
Припев:
«Когда-то здесь аллеи были узки и здесь на площади, чуть в стороне
Вожатая в нарядной белой блузке на шею галстук повязала мне».
«Когда-то здесь аллеи были узки и здесь на площади, чуть в стороне
Вожатая в нарядной белой блузке на шею галстук повязала мне».

(переклад)

Ось іржавий кран вчепився в велетня і зніс його з простягнутою рукою,
І ніг чавунних рвана штанина в казанське в небо дивиться сиротою.
Сива ялина покрилася намистою, він грохнув так, останній шля привіт,
Що з душі повилітали цвяхи, які вбивали з дитячих років.
Приспів:
«Колись тут алеї були вузькі і тут на площі, трохи в боці
Вожата в нарядній білій блузці на шию краватку пов'язала мені».
Тепер хто впав — тому вже не піднятися, прощай, Іллічу, я знаю по собі:
Як важко від чогось відірватися, що з молоком виховано в тебе.
Прощай, прощай без пам'яті, без слова, лише диких птахів засохлий послід.
Коли в душі немає нічого святого, то і нарікати не треба на народ.
Приспів:
«Колись тут алеї були вузькі і тут на площі, трохи в боці
Вожата в нарядній білій блузці на шию краватку пов'язала мені».
Ах, червона краватка — гірка втрата і свято Травня, миру і праці.
Я і тоді особливо не вірив, ну, а тепер тим більше, панове.
Йдуть роки, але спиці розписні все так же в'язнуть в брехні по саму вісь.
Ми теж діти страшних років Росії, нам багато чого побачити довелося.
Приспів:
«Колись тут алеї були вузькі і тут на площі, трохи в боці
Вожата в нарядній білій блузці на шию краватку пов'язала мені».
«Колись тут алеї були вузькі і тут на площі, трохи в боці
Вожата в нарядній білій блузці на шию краватку пов'язала мені».