Переклад тексту пісні Сентиментальный детектив ч.3 - Иван Кучин

Сентиментальный детектив ч.3 (оригінал)

Сколько смеха, сколько слёз, вспомнишь — закачаешься.
Я, с большим букетом роз, к милой возвращаюся.
Подхожу, в глазок смотрю, он лишь приоткрылся,
«Здравствуй, Таня» — говорю, — «Я освобонился!».
Что тут было, ой-ё-ёой — поцелуи страстные.
«Здравствуй, Ваня, милый мой, солнце моё ясное».
Завела, включила свет, помогла раздеться.
И, как небыло тех лет, вырванных из сердца.
Сели мы за стол вдвоём, взял я шестиструнную.
Выпьем что ли?
Да споём, как той ночкой, лунною.
Таня встала у окна, заломила руки.
Ах, былые времена, канули в разлуке.
Что так, Тань?
И снова «Ах!», гость родной мой, миленький.
И, как душу нараспах, дверцы холодильника…
Я баул свой достаю, знаю, мол, слыхали
«Вот ребята» — говорю, «На этап собрали».
Таня стопку приняла, отряхнула платьице
Щас такая жизнь пошла, пусть всё к черту катится.
Дни хрустальные прошли, золотые ночи,
Мех коллеги унесли.
Ваши, между прочим.
Проглотил я эту боль, и сказал: «Красавица!»
А она мне: «Нет, позволь, и тебя касается.
Даже друг твой.
Как его?
Ну… что был завбаза?
Так теперь он — о-го-го, в мафии, зараза.
Разжирел, капиталист, морда буржуиная
В свои сети, аферист, заманил невинную.
Я проплакала все дни, вот свежа подушка
И теперь я, извини, стала побирушка».
Злоба вспыхнула в крови.
Я сказал: «Пожалуста!
Ты меня щас не трави, пьяный я безжалостный».
И рванул рубаху я, пальцы выгнул снова.
«За тебя, любовь моя, я порву любого».
Шляпу мне, я ухожу.
Таня шмык, в уборную
И несёт, откель гляжу, дуру ту, двуствольную.
«Я с тобою собралась.
Крышка, так обоим.
Мы, советскую им власть, мигом восстановим».
Эх, Россия, кони вскачь.
Здравствуй мать-репрессия.
Только, я ж ведь, не палач, вор — моя профессия.
Ну, а так как завязал, то судите сами.
Тут вдруг кто-то постучал по двери ногами.
Открываю, говорят: «Здравствуйте, милиция.
Что-то тут у вас шумят, что-то вам не спится, а?»
Но, потом, отдали честь и автограф взяли.
У завбазы Мерседес, говорят, угнали.
Что ж, пора героев сих здесь нам и оставить
И другие темы в стих, чудным камнем вправить
Ставлю точку — нет чернил, отнялась рука.
Я ведь тоже их любил, как и Вы — слегка.
Я ведь тоже их любил, как и Вы — слегка.

(переклад)

Скільки сміху, скільки сліз, згадаєш — захитаєшся.
Я, з великим букетом троянд, до милої повертаюсь.
Підходжу, в очі очі, він тільки відкрився,
«Здрастуйте, Таня» — кажу, — «Я звільнився!».
Що тут було, ой-е-еой — поцілунки пристрасні.
«Здрастуйте, Ваня, милий мій, сонце моє ясне».
Завела, увімкнула світло, допомогла роздягнутися.
І, як не було тих років, вирваних із серця.
Сіли ми за стіл вдвох, взяв я шестиструнну.
Вип'ємо що?
Так заспіваймо, як тою вночі, місячною.
Таня встала біля вікна, заломила руки.
Ах, минулі часи, канули в розлуці.
Що так, Тань?
І знову «Ах!», гість рідний мій, милий.
І, як душу навстіж, дверцята холодильника ...
Я баул свій дістаю, знаю, мовляв, чули
«От хлопці» — кажу, «На етап зібрали».
Таня стопку прийняла, обтрусила сукню
Зараз таке життя пішло, нехай все до біса котиться.
Дні кришталеві минули, золоті ночі,
Хутро колеги забрали.
Ваші, між іншим.
Проковтнув я цей біль, і сказав: «Красуня!»
А вона мені: «Ні, дозволь, і тебе стосується.
Навіть друг твій.
Як його?
Ну, що був завбаза?
Так тепер він — о-го-го, в мафії, зараза.
Розжер, капіталіст, морда буржуїна
У свої мережі, аферист, заманив безневинну.
Я проплакала всі дні, ось свіжа подушка
І тепер я, вибач, стала жінку».
Злість спалахнула в крові.
Я сказав: «Будь ласка!
Ти мене щас не трави, п'яний я безжальний».
І рвонув сорочку я, пальці вигнув знову.
«За тебе, любов моя, я порву будь-кого».
Капелюх мені, я йду.
Таня шмик, у вбиральню
І несе, звідкиля дивлюся, дурну ту, двоствольну.
«Я з тобою зібралася.
Кришка, так обом.
Ми, радянську їм владу, миттю відновимо».
Ех, Росія, коні схопитися.
Привіт мати-репресія.
Тільки, я ж, адже, не кат, злодій — моя професія.
Ну, а як зав'язав, то судіть самі.
Тут раптом хтось постукав по дверях ногами.
Відкриваю, кажуть: «Здрастуйте, міліція.
Щось тут у вас шумлять, щось вам не спиться, а?»
Але потім віддали честь і автограф узяли.
У завбази Мерседес, кажуть, викрали.
Що ж, час героїв цих тут нам і залишити
І інші теми в віршів, дивним каменем вправити
Ставлю крапку - немає чорнила, віднялася рука.
Я теж їх любив, як і Ви — злегка.
Я теж їх любив, як і Ви — злегка.