Переклад тексту пісні Сентиментальный детектив-1 - Иван Кучин

Сентиментальный детектив-1 (оригінал)

То ли дернул меня бес, то ли черт попутал, но,
В эту хату я полез явно необдуманно.
Открываю я замок, прячу гвоздь в штанину,
Захожу, вдруг сзади щелк и два дула в спину.
Я обмяк ни бэ ни мэ, как на кол посаженный,
Стал икать, а сзади мне: Не шали, заряжено!
Оборачиваюсь.
О!
А с ружьем то баба,
Сзади вроде ничего, а на перед слабо.
Я снял шляпу и к дверям, мол, прошу прощения,
То что я с визитом к вам — недоразумение.
Тот, к которому я лез крупный вор — завбаза,
Миллион народных средств прячет в унитазе.
Нет управы на него, вот и я решился сам,
Раскулачивать его, да ошибся адресом.
А она: Какой сюжет!, что вы говорите?!
А случайно в мой клозет глянуть не хотите?
Улыбнулся я: Вы что?
верю, было б сказано,
Ну, а сам бочком-бочком — не дай Бог заряжено.
Вот же думаю я влип и сказал к тому же:
Совесть грабить не велит, кто живет без мужа
Только тех и только там, где воруют тыщами,
А она мне: Ну и хам, я выходит нищая?
Вон и кольца и хрусталь, чистый соболь шубка
Я подумал так-так-так клюнула голубка.
В двери я кряхтя-сопя, гвоздики-голубчики,
А она стоит вертя серебрянным ключиком.
Что ж вы друг так сразу вдруг, на ночь да голодный?
Отвечаю: недосуг, да и не удобно.
Ах, ну надо же какой, вор пошел стеснительный,
Мойте руки и за мной — случай исключительный.
Отказать, ну как на зло, не хватило духу,
И задравши руки вверх я прошел ну кухню.
Чай допили — я в пальто, а она в амбицию,
Оставайтесь, мол ни то, вызову милицию.
Я кричу ей: вызывай, хватит натерпелся,
Или лучше расстреляй при попытке к бегству.
Баба в ярость: Ах ты плут, жалко не заряжено
И расплакаласья тут жалобно при жалобно.
Я на выход, а в груди заскреблися кошки,
Слышу в след: иди-иди скатертью дорожка.
А сама ревет навзрыд, на себе рвет волосы,
И сквозь слезы говорит: Ну не стыда не совести.
И от куда ж на мое горюшко ты взялся?
Стало жалко мне ее, ну и я остался.
А сама ревет навзрыд, на себе рвет волосы,
И сквозь слезы говорит: Ну не стыда не совести.
И от куда ж на мое горюшко ты взялся?
Стало жалко мне ее, ну и я остался.

Сентиментальный детектив-1 (переклад)

То ли смикнув мене біс, то ли чорт поплутав, але,
У цю хату я поліз явно необдумано.
Відкриваю я замок, ховаю цвях у штанину,
Заходжу, раптом ззаду клац і два дули в спину.
Я обм'як ні бе ні ме, як на кіл посаджений,
Став гикати, а ззаду мені: Не йшли, заряджено!
Обертаюся.
О!
А з зброєю то баба,
Ззаду ніби нічого, а наперед слабо.
Я зняв капелюх і до дверей, мовляв, перепрошую,
Те, що я з візитом до вас – непорозуміння.
Той, до якого я ліз великий злодій — завбаза,
Мільйон народних засобів ховає в унітазі.
Немає управи на нього, ось і я вирішився сам,
Розкулачувати його, так помилився адресою.
А вона: Який сюжет!, що ви говорите?!
А випадково в мій клозет глянути не хочете?
Усміхнувся я: Ви що?
вірю, було б сказано,
Ну, а сам бочком-бочком — не дай Бог заряджено.
Ось що я думаю я влип і сказав до того ж:
Совість грабувати не велить, хто живе без чоловіка
Тільки тих і тільки там, де крадуть тисячами,
А вона мені: Ну і хам, я виходить жебрача?
Он і кільця та кришталь, чистий соболь шубка
Я подумав так-так клюнула голубка.
В дверях я кряхтаючи-сопучи, гвоздики-голубчики,
А вона стоїть крутячи срібним ключиком.
Що ж ви раптом так раптом, на ніч та голодний?
Відповідаю: дозвілля, так і не зручно.
Ах, ну треба жо який, злодій пішов сором'язливий,
Мийте руки і за мною - випадок винятковий.
Відмовити, ну як на зло, не вистачило духу,
І задерши руки вгору я пройшов ну кухню.
Чай допили - я в пальто, а вона в амбіцію,
Залишайтеся, мовляв, викликаю міліцію.
Я кричу їй: викликай, досить натерпівся,
Або краще розстріляй при спробі до втечі.
Баба в лють: Ах ты шахрай, шкода не заряджено
І розплакалася тут жалібно при жалібно.
Я на вихід, а в груди заскреблися кішки,
Чую в слід: іди-іди скатертиною доріжка.
А саме реве ридма, на себе рве волосся,
І крізь сльози каже: Ну не сорому не совісті.
І від куди ж на моє горюшко ти взявся?
Стало шкода мені її, ну і я залишився.
А саме реве ридма, на себе рве волосся,
І крізь сльози каже: Ну не сорому не совісті.
І від куди ж на моє горюшко ти взявся?
Стало шкода мені її, ну і я залишився.