Переклад тексту пісні Портрет - Иван Кучин

Портрет (оригінал)

Жизнь проходит, течёт, словно речка,
Снег осенний кружится над ней.
Я портрет твой повесил у печки,
Чтоб тебе было, мама, теплей.
Чтоб ты видела, как одиноко
Мне, когда замерзает река,
И как сердце пронзило глубоко
О тебе ножевая тоска.
Милый твой образ на старом портрете
Я берегу много лет.
Нет мне дороже всех женщин на свете,
Чем мама, которой нет.
Вдруг качнулся портрет, и улыбка
Пробежала по тонким губам.
Ах, сынок, твоей жизни ошибка
Это ты, без сомнения, сам.
Ты меня никогда ведь не слушал,
Поступал на свой риск и страх.
Чтож теперь мою скорбную душу
Ты терзаешь в унылых стихах.
Милый твой образ на старом портрете
Я берегу много лет.
Нет мне дороже всех женщин на свете,
Чем мама, которой нет.
Я, наверное, был бы умнее,
Если б знал, что та речка без дна.
Но, увы, что мы в жизни имеем,
Мы за это заплатим сполна.
Потому буду жить я у речки
И писать до последних дней.
Я портрет твой повесил у печки,
Чтоб тебе было, мама, теплей.
Милый твой образ на старом портрете
Я берегу много лет.
Нет мне дороже всех женщин на свете,
Чем мама, которой…
Жизнь проходит, течёт, словно речка,
Снег осенний кружится над ней.
Я портрет твой повесил у печки,
Чтоб тебе было, мама, теплей.

Портрет (переклад)

Життя минає, тече, мов річка,
Осінній сніг крутиться над нею.
Я портрет твій повісив біля печі,
Щоб тобі було, мамо, тепліше.
Щоб ти бачила, як самотньо
Мені, коли замерзає річка,
І як серце пронизало глибоко
Про тебе ножова туга.
Милий твій образ на старому портреті
Я бережу багато років.
Немає мені дорожче за всіх жінок на світі,
Чим мама, якої нема.
Раптом хитнувся портрет, і посмішка
Пробігла по тонких губах.
Ах, синку, твого життя помилка
Це ти, безперечно, сам.
Ти мене ніколи не слухав,
Надходив на свій ризик і страх.
Що ж тепер мою скорботну душу
Ти мучить в похмурих віршах.
Милий твій образ на старому портреті
Я бережу багато років.
Немає мені дорожче за всіх жінок на світі,
Чим мама, якої нема.
Я, напевно, був би розумнішим,
Якщо б знав, що та річка без дна.
Але, на жаль, що ми в житті маємо,
Ми за це заплатимо сповна.
Тому житиму я у річки
І писати до останніх днів.
Я портрет твій повісив біля печі,
Щоб тобі було, мамо, тепліше.
Милий твій образ на старому портреті
Я бережу багато років.
Немає мені дорожче за всіх жінок на світі,
Чим мама, якою…
Життя минає, тече, мов річка,
Осінній сніг крутиться над нею.
Я портрет твій повісив біля печі,
Щоб тобі було, мамо, тепліше.