| Опять судьба меня не пощадила,
| Знову доля мене не пощадила,
|
| Еще один забит мне в душу гвоздь.
| Ще один забитий мені в душу цвях.
|
| Что ж, хватит нам того, что с нами было
| Що ж, вистачить нам того, що з нами було
|
| И хватит нам того, что не сбылось.
| І вистачить нам того, що не здійснилося.
|
| Я знаю сам — со мной Вам было тошно,
| Я знаю сам - зі мною Вам було нудно,
|
| Я был не тот, который нужен Вам.
| Я був не той, який потрібен Вам.
|
| Одной ногой завяз я в темном прошлом,
| Однією ногою зав'яз я в темному минулому,
|
| Ну, а другой хромал по кабакам.
| Ну, а другий кульгав по кабаках.
|
| Милая, простите мне за жизнь мою…
| Мила, пробачте мені за життя моє…
|
| Милая, но, видит Бог, я Вас люблю…
| Мила, але, бачить Бог, я вас люблю…
|
| Я Вас люблю, а как — я сам не знаю,
| Я вас люблю, а як я сам не знаю,
|
| И по сему к любви я не готов.
| І за цим до любові я не готовий.
|
| Как первый снег, вдруг загрустив по маю,
| Як перший сніг, раптом засумував по травні,
|
| Затопит все до дальних берегов,
| Затопить все до далеких берегів,
|
| Вот так и я, себя и Вас измучил.
| Отак і я, себе і вас змучив.
|
| Вернулись Вы в привычный свой колхоз,
| Повернулися Ви в звичний свій колгосп,
|
| Где сонный муж, сервант, а в дверце ключик,
| Де сонний чоловік, сервант, а в дверці ключик,
|
| А по ночам — подушка горьких слез.
| А по ночами — подушка гірких сліз.
|
| Милая, простите мне за жизнь мою…
| Мила, пробачте мені за життя моє…
|
| Милая, но видит Бог, я Вас люблю… | Мила, але бачить Бог, я Вас люблю... |