Переклад тексту пісні Дама сердца - Иван Кучин

Дама сердца (оригінал)

Сестра моя желает мне добра,
От доброты её не отвертеться.
Вот, например, не дале как вчера,
Она опять нашла мне «даму сердца».
Я гопорю:"Не надо!", но с сестрой,
Когда я трезв не спорю — будет хуже.
«Пойдём и баста!
Ты ж ведь холостой,
А женщина приличная, без мужа.»
И вот пришли мы, сели, то да сё,
Я ахнул под шумок стакан нескромно.
Казалось, где-то видел я её,
А только где — убей меня не помню.
Ну, а она — ох, извертелась вся,
Поверят ли ей завтра, что тут было;
И сняв гитару с ржавого гвоздя,
Чего-нибудь исполнить попросила.
Я начал с надрывом «Хрустальную вазу»,
Дошёл до расстрела — не сбился ни разу,
А дальше — как стопор, раз и стою,
Отложил гитару:"потом допою".
И, может быть, роман бы был у нас,
Не угляди я за стеклом серванта
На память фотографию в анфас,
Анфас в погонах старшего сержанта.
Поплыли как в замедленном кино
И стол, и заливные её блюда.
Я встал, сказав сестре:"Уже темно,
А ехать далеко, пойдём отсюда."
Мы вышли в ночь, и молча, не спеша,
Шли до конца, пока не полегчало.
Не в то мне горло выпивка пошла
С той женщиной, что в прошлом охраняла.
Она меня не вспомнила, а зря —
Я б ей напомнил, как скрипел зубами,
Когда она на шмоне, задуря,
Рвала мою тетрадку со стихами.
Я начал с надрывом «Хрустальную вазу»,
Дошёл до расстрела — не сбился ни разу,
А дальше — как стопор, раз и стою,
Отложил гитару:"потом допою".

Дама сердца (переклад)

Сестра моя бажає мені добра,
Від доброти її не отвертеться.
Ось, наприклад, не як учора,
Вона знову знайшла мені "даму серця".
Я кажу: "Не треба!", але з сестрою,
Коли я тверезий не сперечаюся буде гірше.
«Підемо і баста!
Ти ж ведь неодружений,
А жінка пристойна, без чоловіка.»
І ось прийшли ми, сіли, то так все,
Я ахнув під шумок склянку нескромно.
Здавалося, десь бачив я її,
А тільки де убий мене не пам'ятаю.
Ну, а вона— ох, викрутилася вся,
Чи повірять їй завтра, що тут було;
І знявши гітару з іржавого цвяха,
Чогось виконати попросила.
Я почав з надривом «Кришталеву вазу»,
Дійшов до розстрілу — не збився жодного разу,
А далі — як стопор, раз і стою,
Відклав гітару: "потім допою".
І, можливо, роман був би у нас,
Не бачи я за склом серванту
На пам'ять фотографію в анфас,
Анфас у погонах старшого сержанта.
Попливли як у уповільненому кіно
І стол, і заливні її страви.
Я встав, сказавши сестрі:"Вже темно,
А їхати далеко, підемо звідси."
Ми вийшли в ніч, і мовчки, не спішаючи,
Ішли до кінця, поки не полегшало.
Не в то мені горло випивка пішла
З тією жінкою, що у минулому охороняла.
Вона мене не пригадала, а даремно—
Я бій нагадав, як скрипів зубами,
Коли вона на шмоні, задуривши,
Рвала мій зошит зі віршами.
Я почав з надривом «Кришталеву вазу»,
Дійшов до розстрілу — не збився жодного разу,
А далі — як стопор, раз і стою,
Відклав гітару: "потім допою".